Мартирологія Українських Церков Т. 2

Ми не чули зими ані втоми, навіть не боялися вовків, що десь недалеко вили. Ми хоті- ли якнайшвидше побачити нашого священика, про що ми молилися вже три роки. І ось ми побачили старенького, худорлявого, похиле- ного дідуся [о. М. Розумійка], в подертій «куфайці» і на- пханих штанах, з яких вилазили кусні вати. На ногах у нього величезні валянки, з задертими мов сани носами, а на голові така сама подерта шапка. На чолі окуляри, при- в’язані до вух шнурками. Правдивий каторжник. Не хоті- лося вірити, що це священик. Та коли нас привітав словами «Христос рождається!» — зникли всякі сумніви! В 9-ій годині ввечорі наш дорогий в’язень уже чекав на нас у столовій. На звичайному столі ми завчасу приготу- вали престіл до Служби Божої — накрили білим обрусом, поставили дві маленькі ялинки, а коло них свічки та все потрібне до відправи. Після сповіді почалась св. Літургія. О, з якою великою тугою і з яким гарячим бажанням ми приступили до св. Причастя! Нарешті дочекалися, що Євхаристійний Ісус уві- йшов до нашого серця. Невисказана радість і щастя на- повнили нашу душу. Зворушені до глибини душі, ми не знаходили відповідних слів подяки за таку велику ласку. Тоді ми почувалися найщасливішими з усіх людей світу. Вже ніщо не було для нас тяжке чи страшне. Євхаристій- 450 ний Христос осолодив усе наше горе й терпіння. Тепер ми були готові за Христа віддати й своє життя. З наших сердець десь раптом зник усякий страх. Ми вже не боя- лись, як-не-як! По Службі Божій відбулося ще й Йорданське Водо- свяття, а відтак спільна св. вечеря - це ж бо був Щедрий Вечір, тож необхідно було його відзначити старим укра- їнським звичаєм. На столі з’явилися борщ, голубці, варени- ки, а навіть кутя. Час минав швидко. Ми й не стямилися, а вже вибила п’ята година ранку. Нам треба було йти. Але цим разом ми вже не йшли самі через озеро, з нами йшов Євхаристійний Христос. Ми несли його в малій коробці на грудях. На дворі зоряна, зимова ніч. Сніг, мороз, пронизливий вітер. Але ми нічого не відчували, бо з нами йшов Ісус Христос. Ми молились у серці всю дорогу й напереміну несли Христа в Пресв. Євхаристії. Вдома сестра, яка зо- сталася сторожити хату, вийшла нам назустріч з запале- ною свічкою і молитвою на устах. Так ото ми впровадили Євхаристійного Христа до нашої вбогої хатини. Поклав- ши Пресв. Євхаристію на столі, ми всі глибоко вклонились і заспівали пісню: «Вітай між нами, Христе, вітай!» та відправили ще Святу Годину. Потім ми заховали Найсв. Тайни до шухляди в столі і лишили запалені свічки аж до вечора. Ось так живий Христос у Пресв. Євхаристії за- мешкав разом з нами в Хабаровських тайґах. Дивні діла Божі!» РОЗПОВІДЬ ПРО УКРАЇНСЬКУ КАТОЛИЦЬКУ ПАРАФІЮ В СИБІРСЬКІЙ ТАЙЗІ Парафія була велика, бо гуртувала багато виселенців, а вони були жадні Божого слова. Всі вони творили наче одну родину й помагали собі взаємно, немов рідні брати. Поле до душпастирської праці було підготовлене монахи- нями. Так зразу поча