Мартирологія Українських Церков Т. 2

ріархові, тоді позискаю свободу й велике признання і стану Митропо- литом Західньої України. Слідство тягнулося дуже довго, мабуть, понад півтора року. Мені завжди снився святий апостол віри Йосафат, благословляючи мене, він молився. Я щоденно поднесь молюся до нього, а це щораз більше утверджує мене у вірі, тому страждання мої далеко від- бігають від мене, бож духово чую, що негідний я їх вели- кого значення; це ж шлях Христа, а я, я марний, негідний Тобі й не можу долучити себе до Його божественного терпіння! В часі слідства мене часто били, обзиваючи при цім продажною шкурою, зрадником, покриваючи матірньою 459 лайкою. Падаючи на коліна, я благав Господа, щоб про- стив їм. Вони залишали мене на кілька днів, це ставало знаменням Господнім, Його рука спочивала на мені! Суд засудив мене на 25 років; пізніше я довідався, що це була постанова «особого совєщания». Сидів я по ба- гатьох в’язницях, згадуючи Володимирську, Київську та інші. Перебував у Монголії, де приділили мене до випасу свиней, враз з іншими духовними різних національностей. Стрічав багато духовних осіб, котрих змушували до праць при каналах з нечистю, щоб цим понизити гідність і зна- чення духовного стану. Супроти них була стосована образ- лива ругань, щоб ще більше завдати морального пони- ження, і цим до решти психічно зламати їх. Але це стосовання не знайшло опертя, а навпаки, Св. Віра здобувала ще більшу стійкість у Господеві, [вони] сталися страждальниками за віру Христову, священномуче- никами за Правду Божу! Господь наставив мене бути слугою українського на- роду і його Святої Церкви. Блаженним є той, хто пере- терпів до кінця! Мене Кир Андрей поблагословив і пере- казав свою духову силу, щоб поучував і благословив кожного іменем Божим! Це було останнє моє прощання з ним, бо пізніше ніхто не міг його бачити. В тому часі Кир Андрей, відмовляючи молитву, зняв свій перстень і на- ложив на мій палець, кажучи: «Будь благословенним», на- звавши мене по імені. Під час слідства мені відібрали перстень, жадаючи дізнатися, від кого я його дістав, і при цім мене було бито. Та Господь і тим разом мав мене у своїй опіці; я не відповідав... Опубл.: Логос. Иорктон, ч. 1, січень-березень 1982 р. 460 СМЕРТЬ СВЯЩЕНИКА ІВАНА КИПРІЯНА Священик Іван Кипріян був польовим духовником УГА в 1919 році. Збігом воєнних обставин він залишився на Наддніпрянській Україні, де був заарештований більшовиками. Довгі роки пере- бував у концтаборі СРСР, де й помер. Він був одним з наших праведників, хоч був брудний, обдертий і знаний як «номер 8-9-8-6». Так, «номер 8-9-8-6», це о. Кипріян, український като- лицький польовий священик. Вся його історія пов’язана з понурою трагедією концентраційних таборів на далекому Сибіру, де голод, холод, тортури, муки й жах, здається, намагаються затемнити навіть самі зорі на морознім сибір- ськім небі, де вечір не приносить ні відпочинку змученому тілу, ні спокою серцю, ні навіть маленької надії на