Мартирологія Українських Церков Т. 2

дом? — Я відповів. Мене почали питати, чого я ходив до єпископа, коли я звільнився, і т. д. Потім сказали, що краще буде, якщо я виїду з области до себе додому. Я відповів, що мене звідти виїли. Потім почали погрожувати, щоб я не ходив з дружиною до церкви — «Не строй из себе Исуса Христа, все зто жидовские видумки». Почали грозити, якщо не припиню «пропаганду бреда среди инте- лигенции и чесних тружеников, ми тебя, сволоч таки при- бем». Я відповів, що як ходив, так і буду ходити до цер- кви на все воля Божа, нехай роблять, що хочуть. Вночі в’їхали на якийсь цвинтар. Мене вивели з машини — дов- кола могили, хрести, тиша... Хтось ударив мене в бік, я звалився. Посипалися удари. Прийшов до пам’яті від хо- лоду, і щось різало руки, хтось сопів і лаявся. Мене при- 547 в’язали до хреста. Рот був зав’язаний якоюсь тканиною (шарф). Прив’язавши, сказали, щоб подумав про все, що мені було говорено — а вони тим часом підуть прополоскати горло... З ночі 21 вересня до ночі 23-го я був прив’язаний до хреста в гущавині цвинтарних кущів та дерев... 23-го мої мучителі приїхали і відв’язали мене — повели до машини, почали бити, щоб не оглядався. У машині був тільки шо- фер і двоє з тих, що були 21-го. Мене попередили, щоб тримав язик за зубами, бо якщо я кому скажу, мене заса- дять до псих, лікарні, а там зроблять «марафон»; що то таке, я не допитувався. Попередили ще раз, щоб виїхав з Вінницької области. Через тиждень я приїхав у Вінницю до Собка (владики не було — хто міг знати, що КДБ підло використає хри- стиянського єпископа для своїх чорних цілей?..) У Собка я про все розповів. Він спитав, чи я говорив ще кому, я сказав, що ні. Тоді Собко спитав, чи я не лікувався у псих, лікарнях, на що я відповів, що все ясно, і зібрався іти геть. На що Собко відповів, щоб я не гарячку- вав і що його ім’я ніде не буде фігурувати, щоб я зачекав, він подзвонить до КДБ і ми про все переговоримо, що я «мудрий» хлопець і для чого гарячкувати. Я відмовився розмовляти з предст. КДБ — після чого Собко сказав, що у вівторок о 1 1 год. до мене приїде пер. обл. уп. КДБ і все буде в нормі... Ніхто не приїхав, зате 2 листопада мене арештовано на роботі кап. міліції Тимощуком, і мене бу- квально викрадено і завезено до обласної психіятричної лікарні в м. Вінницю — за доносом того ж таки Тимо- щука. Мене помістили у 1 відділення, де завом є Іван Васи- льович Слічний. Помістили до буйних. Цікаво? Чи знаєте Ви, що таке пити воду із «роднічка» або «ручейка»? Що це таке? А це унітаз, — і хоч хворий відчуває, що це щось не те, та спрага заставляє його напитися. Вдумайтеся! Це не тюрма. Але система промовляє сама за себе. 23-24 листопада мені було проведено комісію — визна- ли здоровим і попередили, що я відповідальний перед су- дом за свої дії — і знову, в який раз: їдьте додому!!! По приїзді у Комсомольське знову розпочались репре- сії. Так 15 грудня капітан Тимощук визвав мене і завхоза 548 лікарні Розбіцького у сі