Мартирологія Українських Церков Т. 2

смерти правозахисника Сорокіна потрясла всю спецтюрму. Справа дійшла до відкритого бунту. Ко- мусь прийшла в голову страшна помста: вирізати всіх робітників спецу, і до цього почали готуватися... Смерть за смерть! Виключно всі псевдохворі відмовились від ліків, почали бити санітарів, лікарям грубіянили, і останні пере- стали робити обходи. Знайшовся зрадник — і адміністра- ція почала в прискореному порядку вивозити найзухвалі- ших і неблагонадійних із спецу. Вернімося до смерти Миколи Сорокіна. Микола Соро- кін був призначений у 4-те відділення, де начальником капітан Кавунніков Ан.; він був і секретарем партійної організації тюрми. Треба зауважити, що на спеці началь- ником відділення може бути тільки комуніст. До цього Сорокін був у руках відомої садистки Є. Бочковської. Боч- ковська в одній із розмов заявила М. Сорокіну: «Ти звідси живим не вийдеш, такі, як ти, гірші убивць!», потім, пере- йшовши в гістерію, почала кричати, що вони (тобто ко- муністи) вилікують і гангрену ліберальну: «Ви всі агенти 563 ЦРУ!» От вона й домоглась того, що Сорокін в процесі «лікування» раптом захворів. Як більш досвідчена, Єлена Бочковська добилась переведення Сорокіна до свого коле- ги Кавуннікова. Цілий місяць агонії, цілий місяць мук, навіть перед самим кінцем Сорокіну забороняли подавати води! Пам’ятайте всі — радянські лікарі не тільки вбили його, вони убивали повільно, з садистською насолодою. Після смерти треба було знайти винного — смерть Сорокіна привела до непослуху всю лікарню. Тоді адмі- ністрація пішла на нове вбивство — клин клином виби- вають. А в обкомі м. Дніпропетровська був скликаний пленум, де було наполегливо рекомендовано зняти Кавун- нікова з секретаря парторганізації, а через деякий час і з займаної посади. Вбивці боялися забруднити обличчя рід- ної партії. І ось справжнього ленінця знімають з усіх зай- маних посад і... посилають на відпочинок у Крим. Вернімося до нового убивства. На кого впав жереб? Вибір упав на єврейського активіста Валерія Закса — він був активістом руху за виїзд з СРСР. У своєму рідному місті Дніпродзержинську В. Закс надів на шию [портрет] генсека Брежнєва... і підпалив. А влітку 1978 р., озброїв- шись пістолетом, він захопив повітряний лайнер «Симфе- ропіль-Кишинів» і намагався полетіти в Туреччину. В пере- стрілці з агентами КДБ, які після Батумської справи су- проводжують всі лайнери далекого прямування, В. Закс був обеззброєний і заарештований. Після довгого слідства визнаний неосудним і скерований у спецтюрму м. Дніпро- петровська. В тюрмі він був переданий в руки ката Зої Ярославни Максименко. В. Заксові найсуворіше заборонено виходити кудинебудь або спілкуватися з собі подібними. Як я вже говорив, у 80-у році ставлення до мене адміні- страції змінилось. Я продовжував і далі жити в одиночній камері N 0 . 21, але камеру на ключ не замикали, я міг більш-менш вільно пересуватися, працював у відділенні і т. д. Але от якось після побачення, це було в сере