Мартирологія Українських Церков Т. 2

додати до звинувачення Вінницького М. І., крім того, що йому ска- зала його мати, котра сама не мала конкретних даних для звинувачення Вінницького М. І. Тим же часом, Новосад Г. Р. говорила і писала: «У Бога я вірю, коли мати приїхала до Львова, то я з нею ходила до церкви св. Юра, Преображенської та інш. Ву- лиці Повітряної N 0 . 121 я не знаю. Туди я не ходила, гр. Вінницького М. І. я не знаю і на квартирі у нього не була». Свідок Матушкін, посилався на те, що нібито він вивчав причини неправильної поведінки Новосад Г. Р. Якщо те, що казав Матушкін, правда, те що він вивчав, то десь певно йому б стало відомо те, що його трудівницю Ново- сад Г. Р. відправлено до лікарні не з квартири Вінниць- кого М. І., а від гарячої печі керамічного заводу. Цю обставину потверджує сама Новосад Г. Р., котра нераз заявляла на попередньому слідстві, що вона Вінницького не знає. Крім того, Матушкін стверджує, що йому стало відомо від робітників заводу, що Новосад Г. Р. відвідує групу, якою керує «Отець Михайло», а що ж відноситься самого Вінницького М. І., нічого конкретного не може сказати. Чому ж тоді слідчі органи, а також судове засідання не викликали цих робітників, що на них посилається начальн. Матушкін. Це доводить неповноту попереднього слідства. Що ж до судово-психіятричної експертизи, то остання не підійшла до даного питання об’єктивно, тому, що Но- восад Г. Р. хворувала і була відвезена до лікарні з місця праці, а не з церкви. Крім того, Новосад Г. Р. сама свід- чила, що до лікарні вона потрапила через суто приватні мотиви. Як вона сама писала: «Я мала хлопця, що за нього збиралася вийти заміж, однак, він мене обдурив і ця обставина привела до мого падіння». 603 Як видно з цих обставин, що висновок судово-психі- ятричної експертизи носить в собі грубу помилку, а сама перешкода брати участь у суді та захищати свої інтереси — є для неї покаранням з боку компетентних органів. Свідки Іванник Тарас, Іванник Юрій, Сарохман Олег, Сарохман Наталя, — це діти, що не доросли десятиліт- нього віку, які як на попередньому слідстві, так і на судо- вому засіданні говорили під страхом, душившись слізьми, виконуючи волю продиктовану слідчими. Такі свідки не можуть дати судові об’єктивної картини дійсного, крім тієї плутанини, яку сказала Сарохман На- таля, що «Вінницький казав у неділю у вихідні дні не виходити на роботу». Якщо припустити, що ця неділя була вихідним днем, то нікому з дорослих не спаде на думку йти на роботу, тим більше таку нісенітницю мій брат говорити не міг. Після винесення вироку ЗО. VII. 75 року, на ім’я голови суду надійшла скарга від потерпілої Новосад Г. Р. такого змісту: «Хочу внести ясність у справі Вінницького М. І. Підсудного засуджено за те, що нібито він втягнув мене до якоїсь секти, через що я потрапила до психіятричної лікарні. До лікарні я потрапила через суто особисті мо- тиви. Я мала хлопця, що за нього збиралася вийти заміж, однак, він мене обдурив і ця обставина