Мартирологія Українських Церков Т. 2

привела до мого падіння». Аналогічного змісту скаргу гр. Новосад Г. Р. написала на ім’я голови народного суду. Але судова колегія у кри- мінальних справах Львівського обласного суду скаргу Но- восад Г. Р. не задовольнила. Народний суд, відсилаючи справу до облсуду, із скар- гою гр. Новосад Г. Р. не повідомив останню про день розгляду справи, позбавивши її змоги захищати свої інте- реси в суді ІІ-Ї інстанції. На вище написаних підставах і з огляду на неповноту переведеного слідства у цій справі, Вінницького М. І. за- суджено за ст. 209 ч. І КК УРСР безпідставно. Слідство переведено однобічно та з порушенням соціялістичної за- конносте Згідно з Основними Законами Конституції УРСР, ді- яльність Вінницького М. І. не порушувала законів про відокремлення Церкви від держави та школи від Церкви. У 604 Законі Конституції УРСР ст. 104 говориться таке: «З ме- тою забезпечення за громадянами свободи совісти Церкву в Українській РСР відокремлено від держави і школу від Церкви. Свобода відправлення релігійних культів і свобода антирелігійної пропаганди визнається за всіма громадяна- ми». Як видно з написаного, що Конституція УРСР дітей не виключає. Це і мав на увазі мій брат, коли казав, що він не вважає за порушення закону про відокремлення Цер- кви від держави та школи від Церкви. А суд такий факт не розцінив, як пом’якшуюючу обставину. Свідки Іванник Ю., Іванник Т., Сарохман О., Сарохман Н., Кулинич Володимир, Кулинич Ольга, Дзюбинська Ма- рія, приходили на богослужіння із своїми дорослими бать- ками, котрі могли дати судові об’єктивні свідчення, але суд ігнорував свідчення дорослих. Твердження суду, що нібито мій брат організував «гру- пу», то таке визначення не відбиває реального. Вінницький М. І. — греко-католицький священик, дотримуючись свого обряду, правив богослужіння, тим самим сповняв свої духовні повинності священика. До нього зверталися по духовну поміч віруючі греко- католицького обряду, тому, що у Львові переважне число віруючих, — це греко-католики і задоволення своїх релі- гійних потреб виявляють у своїй вірі. Треба відзначити той факт, що Греко-католицьку Церкву створено 1596 р. на Берестейському Соборі. І коли в Західній Україні від- новилася Радянська влада, то ця Церква існувала і існує дотепер. Отже організації, як такої, Греко-католицька Цер- ква не потребує. Ця Церква потребує тільки свободи, — свободи відправлення релігійних культів. Тільки про це мій брат Вінницький М. І. і дбав, подаючи до виконкому свої заяви про реєстрацію Греко-католицької Церкви. Вінницькому М. І. належить законне право на реєстра- цію Греко-католицької Церкви. Що ж у даному разі мала зробити відповідна влада? Зареєструвати Греко-католицьку Церкву. Але заходом-відповіддю на просьби Вінницького М. І. був його арешт. Усе це судові відомо. Та побоюючись даних, що ском- промітують слідчі органи, суд ігнорував свідчення дорос- лих свідків, присутніх на богослужінні Вінницького М. І. Усе це свідч