Мартирологія Українських Церков Т. 2

ити знимки з зовні і внутрі. Це мабуть тому, щоб колись у майбут- ньому можна було доказати світові, що церква, дзвіниця і каплиця була вже старі, зруйновані війною і їх треба було розвалити. 632 Ті самі учні кидали камінням до розп’ятого Спасителя, що висів біля церкви на дубовому хресті, вирізьблений зі сивого каменя, величини нормальної людини. Цілий день в неділю, 18 листопада 1962 р. і цілу слі- дуючу ніч було світло в церкві, де вертіли діри та закла- дали вибуховий матеріял, а в понеділок рано 19 листопада від год. 7:30 продовжували цю роботу при допомозі війська і поліції. Військовики дальше закладали вибухові матеріа- ли, а поліція не допускала людей близько церкви. Люди плакали, а навіть природа заплакала, співчуваючи з людь- ми, бо небавом після вибуху і зруйнування церкви почав падати дощ. Поліцаї відганяли людей говорячи: «Палєтєла ваша церква в космос», а якийсь військовий старшина сказав: «Уже дєло сдєлано». Після сильного вибуху почали приходити та приїжд- жати люди з цілого міста і з околиці, щоб на власні очі побачити цю велику кривду, яку нам заподіяно. Навіть люди, що родились і жили поза Тернополем, жалували і говорили, що вони не мали права руйнувати такої істо- ричної пам’ятки. Одна з бань при вибуху, полетіла на середину вулиці, але її зараз пороздирали тракторами. Ще перед вибухом та висадженням церкви, прибули на місце два ескаватори, щоб грузити каміння з церкви на авта з пожежної сторожі. Прибуло теж авто з водою. Це на випадок, якщо б вибух спричинив пожежу в котромусь домі, що стоїть поблизу. Треба зазначити, що цей вибух повисаджував багато вікон в сусідніх домах. Після зруйнування церкви почали днями і ночами виво- зити автами каміння і ґруз на город напроти церкви, на подвір’я Яримовичів та на поблизькі сіножаті. Сипали, де попало, щоб чимскоріше затерти сліди такої нечесної ро- боти. Коли я стояв біля колишньої церкви, до мене підійшов начальник відділу кадрів з автоколони прізвище Ґусєв Сергій Володимирович. Я запитав його нащо вони зруйну- вали нам церкву? Він відповів: «Вам церкви нє нужно, маєте кіно і ходіть до нього». Після розвалення церкви залишився ще тільки хрест з розп’ятим Спасителем, що стояв між церквою і дзвіницею. Але і його не залишили в спокою. Під’їхав екскаватор і 633 розвалив хрест, а Ісуса, що страждав на хресті та дивився на плачучих християн-українців, чоловіків і жінок, розда- вили гусиницями трактора. Люди дуже тиснулися до роз- битої постаті Спасителя, але поліція їх відганяла. До тих, що наглядали цієї підлої роботи належали теж начальники Нерцесов Степан Абарцумянович і Мячін Ми- кола Захарович. «Важкі дні мешканців Тернополя в 1962 р., оповідання очевидця» [передрук самвидавного документу]. Передр. зі зб.: Василь Всеволод Ве- личковський, ЧНІ, спископ-ісповідних, збірник. Иорктон, «Голос Спаси- теля», 1975, стор. 173-176. 634 В ОБОРОНІ СТРІЛЕЦЬКИХ МОГИЛ У серпні 1971 р., коли нищення стрілецьких мо