Мартирологія Українських Церков Т. 2

булись, яких життя теж не укладається так однозначно і схематично: раз я жінка, то в мене мусить бути муж, але при тому вони вміли змиритись з своєю судьбою і стати навіть щасливими через те, що добро- вільно принесли в жертву те, чого ніби мусять зрікатись задля неумолимости природних законів... І з таких жінок, якраз через молитву, можуть стати дуже гарячі і жертвенні душі, які зуміють щиро любити і допомагати ще більше опущеним. Відтак пригадайте собі, скільки в нас усіх буває мрій, думок при читанні книг, при огляданні телевізора, при різних нагодах і як мало з того збувається... Але чим було б життя без тих думок і тих мрій? Чому, отже, людям можна думати при книгах і телевізорах всякі несуразні і часто дуже гидкі думки, та пробуджати в собі такі ж по- чування, а коли хтось у молитві змагається піднятись до чогось святого й возвишеного, тоді вже він провиняється і стає неповноцінним чоловіком? З останніх досвідів ми вже знаємо, як багато молоді навчилось красти, вбивати, по- тягнулись до пиятики і неморальності, навчені до цього картинами фільмів, але ми ще такого не чули, щоб був до цього заохочений хтось на молитві, чи слуханні побожних наук, і якщо ви на такі книги, і фільми, і мистецькі твори дивитесь не раз як на необхідне зло, бо без того нема чим заповнити і так зіяючу пустку життя, то чому ви не при- знали б розумним і деколи дуже потрібним, щоб хтось в час змучення, в час вимушеної чи необхідної діяльності, в час гіркого розчарування, у великі й вирішальні хвилини життя прибігав до молитви і там знаходив душевне від- свіження, або розв’язку своїх душевних конфліктів? Чи спо- 697 кій, який черпає людина на такій молитві, є їй радше на шкоду, як на хосен? І чого у нашій пресі постійно зга- дується про часи затрачені марно на молитву чи релігійні празники, а того часу, що затрачується на відвідування ресторанів, на час затрачений перед телевізором, хоч може наглить домашня робота, наглить учоба, наглять конечні родинні справи, які нераз невпорядковані своєчасно і гро- зять родинним розладом, ніде не згадується? Звичайно, тому, бо ми знаємо, що людина без відпочинку, без від- свіження думки і розвільнення нервів жити не може. Отже те саме треба сказати про час молитви і релігійних прак- тик, зокрема для тих, які тільки в тому можуть знайти душевне відсвіження. А далі, чи подумали атеїсти над тим, яку велику потіху може дати молитва віруючій душі? Чи зрозуміли вони, як небезпечно замкнути для душі вихід до світу ідеалів і при- в’язати її лише до цього реального світу? Чи розуміють вони, в яке пекло вони можуть зіпхати таку душу, яка бачила, а може бачить і тепер так багато несправедливости, людського холоду і байдужости, відражаючі наміри п’ян- ства і безморальности, яка можливо переживає тягар оди- нокого старіння, чи бореться з невилічимою хворобрю? Чи можуть вони оцінити, яким бальзамом може бути мо- литва на всякі незагоєні рани серця, на всякі переворотні судьби життя?