Мартирологія Українських Церков Т. 2

лосить, що його сила в про- свіченому розумові, і тому хай всюди придержується ро- зуму, навіть в методах поширення. Чи велика приємність говороти мовою «чужою» і від- тручуючою, мовою, яку всяко обминають як на напівна- сильно організованих лекціях, так і в часто неприродно по- будованих шкільних виховних уроках, де атеїзм так при- клеюється, як горох до стіни. Віруючі люди вже давно зро- зуміли, що не дається торочити навіть про Бога (хоч це щось великого і возвищеного) без згляду на розположення і потребу людських душ, все ж питання змислу і цілі життя це так важні питання, що для застанови над ними треба окремої уваги і душевного голоду, але атеїсти граються цими питаннями мовби це йшлося про футбольний матч... І ясно чому: вони собі ті всі питання не беруть серйозно, їм важна агітація, важно зайняти чим скоріше людські уми чимось пустим, смішним, настрашити їх, щоб не займались важливішими релігійними питаннями, бо там нема розум- ної розв’язки... і покищо метод осмішування, і застрашу- вання, і охаювання дуже добре вдається. Можна навіть похвалитись величезними успіхами, бо атеїзм шириться з головокружною бистротою, і то не лише у нас, але в цілім світі... Зостається, одначе, одне все тривожне питання: а що буде далі? Ширити душевний нігілізм, не брати серйозно моральних зобов’язань, не говорити постійно про чистоту перед подружжям і відтак чистоту подружнього життя, не наголошувати ідеалів вірности, співчуття з слабшими, страждаючими, не говорити про обов’язок тверезости, про потребу скромности, правдомовности, пошани до старших (чим пропитана вся релігійна література), завжди легко. 701 Казки, байки, насмішки про попів, щось «масного» з ін- тимного життя нам ворожих людей, завжди легко препід- нести, і завжди знайдуться такі, які охочі посміятись, а відтак передати ширшому товариству... щоб моральні зо- бов’язання, дискретність, стидливість зостались висміяні і розрушені. Але, здебільшого, на тім вчленення в атеїзм і кінчається. Ніяких окремішних моральних зобов’язань, ні- якої душевної ніжности, ніякої жертвенности спеціяльно атеїзм не виховує... в нього тільки одне старання, щоб люди не вірили в Бога! І треба тільки побачити, які жах- ливі муки і тортури мусить проходити якийсь хлопець чи дівчина, які так виховані, що в них не все байдуже, в яких глибоко вкорінена пошана до жінки і матері... коли вони попадають в таке товариство, для якого вже нема нічого святого і шляхетного. Але напевно нема ні одного атеїста на світі, який не хотів би мати такої дівчини, яка ще вихована в засадах дівочої чистоти і вірної любови... Ми не хочемо видавати чорних прогнозів на майбутнє і нам не потрібно нікого спеціяльно «застрашувати»», однак, хто має очі бачити, може бачити... Збільшені родинні тра- гедії, поширений алькоголізм, брак дисципліни в школі і на роботі, брак пошани у молоді для старших, брак прав- дивих приятельських зв’язків... немаловажні остереження. А всякий процес гниття і р