Мартирологія Українських Церков Т. 2

озкладу вистачає, щоб лиш раз зародитися. Зворотний процес можливий лише через чудо... або ще через катастрофу. Він, правда, можливий ще через один шлях, через людську вирозумілість, через пробудже- ння оспалої совісті, через признання допущеної помилки, через мобілізацію і сплочення всіх здорових сил суспіль- ства, і цього б ми хотіли... СКАЖІМ СОБІ, ЩО ЦЕ НЕ Є НЕМОЖЛИВЕ! І скажім собі, що з такого душевного розположення, з відкритости для твого брата, може й іначе думаючого, але бажаючого дійсно людського, достойного мирного життя, всі можуть тільки виграти. Бо яка приємність може бути тих, які може й уважаються «привілейованими», які завжди можуть говорити і писати, що лише захочуть, коли в гли- бині може жити (і напевно живе) сумнів: а може ми гово- римо не так як треба, може хтось сильно задітий нашими словами й глибоко в душі носить затаєну образу, яка з часом обросте жовчю і станеться причиною катастрофи 702 для нього і для мене. Яка приємність говорити до глухих стін, коли ми всюди шукаємо відгомону радости і любови... Тож треба б навчитись НОВОЇ МОВИ! Ви скажете: Ми може спробували б заговорити тією новою мовою й зоставили б всіх людей вірити чи невірити, відповідно до їх виховання чи природного розположення їх сердець, і ми більше б не кололи їх своїми іронічними статтями, ми не заставляли б у школах торжественно кля- стись на атеїзм, ми не вимагали б засадничого презріння до всіх релігійних культів всіма інтелігентами, якщо б не одна умова, один факт: Бога нема! І це більше як догма, це незаперечна істина, доказана наукою... Дорогі друзі! Не граймося в піжмурки: ніяких таких догм нема, ніяких таких істин не доказано. Якщо б було щось доказано, боротьба вже давно перестала б була. Пе- ред логікою не устоїть жодний людський розум. Якщо б можна научно довести, що Бога нема, перші здали б по- зиції найбільш учені, які вміють думати найбільш послі- довно, але віра тримається на найвищих умах як у ми- нулому, так сучасному: згадайте всіх найбільших філософів від Аристотеля до Канта і Геґеля, найбільших вчених ми- нулого до Айнштайна і Ґайсенберґа. А в світі науки один солідний ум більше важить, як усі напівуми цілого світу... Тож можна і не писати в журналі, що сказав учень другого класу, як зрікся Бога старенький пенсіонер, як прочитав атеїстичну лекцію шкільний учитель, — це нічого не важить на доказовості тої істини: Бога нема. Якщо б якимсь чудом ви могли перекинути в розряд атеїстів найбільших учених, найбільших мистців і письменників світу, о тоді можна б говорити про доказовість атеїзму з авторитетів... А так із здорового розсудку? І все ж така істина, як існування чи неіснування Бога, мала б бути легкодоступна для зрозуміння і пересічної людини. Хоч ця істина дуже висока і про дуже високий предмет, все ж є певний логіч- ний ланцюг, який веде кожного здороводумаючого чоло- віка хоч би до такого простого логічного заключення: раз я є, мусить бути і Бог. Я — розумне, думаюч