Мартирологія Українських Церков Т. 2

Миряни села Мшана подали офіційну заяву та всі по- трібні документи, включно з особистими даними 20 вірую- чих так званої «двадцятки віруючих», необхідні для офі- ційної реєстрації релігійної громади будь-якого віровиз- нання. До речі, у Раді у справах релігій не прийняли заяви й документів, де говорилося, що віруючі просять зареє- струвати громаду Української Католицької Церкви, хоч така Церква є і це — її прийнята назва (в усьому світі). Лише після тривалих поневірянь та прохань було зроблено «милість» і документи прийняли лише тоді, коли віруючі написали, що вони «просять зареєструвати релігійну гро- маду Римо-католицької Церкви східнього обряду». Приїздило вже кілька комісій з Москви, з Києва, а храм у с. Мшана і далі закрито, обернено на склад — зразу теле- візійного заводу, а тепер у храмі складено рульони паперу. Переслідування тривають. Більшість мирян оштрафовано не раз по 10 рублів, а жителі Гурка (Боса) Ганна, Чор- ненька Марія, подружжя Михайлишин Михайло та Михай- лишина Ганна — по 50 рублів кожен. Нікого це не обхо- дить, що Михайлишина Ганна виховала 9 дітей і не має ані пенсії, ані іншої помочі та засобів, щоб заплатити штраф. Громадянкам Дуді Ользі та Оліярник Ганні прий- шло сповіщення зголоситися до району. Тому, що одна з цих жінок їздила з делегацією віруючих до Москви, поду- мала, що, може, має з’явитися за результатом до району. Жінки поїхали до Городка — районного центру, та звідти їх уже не пустили додому, а ув’язнили до тюрми на 15 діб «за хуліганство». Як виявилось, «хуліганством» їм почи- слили те, що одна з них наважилась їздити до Москви, а друга, хвора старша жінка, разом з іншими мирянами поривалася боронити храм під час другого інциденту на- весні 1979 р. Через те, що на початку 1979 р. з храму було вивезено всі телевізори, віруючі плекали надію, що невдовзі їм віддадуть храм, тим більше, що стільки разів обіцяли і в Москві, і в Києві урегулювати це питання. Але, на своє розчарування, одного дня побачили знову озброєних людей довколо церкви, що під конвоєм скидали до храму рульо- 715 ни паперу. Миряни намагалися з’ясувати питання, чому ни паперу. Миряни намагалися з’ясувати питання, чому без ухвали (позитивної чи негативної) до храму вдруге скидають виробничу продукцію, обертаючи святиню пов- торно на складське приміщення, одначе, до них було за- стосовано фізичну силу. Старших жінок, котрі переважали серед мирян, кидали в болото, рвали волос на голові навіть разом з клаптиками шкіри, побивали людей. Місцева влада витлумачує свою поведінку «охороною порядку», бо в релігійній громаді, незареєстрованій офі- ційно, сходитися на спільну молитву заборонено: та, з іншого боку, уперто не хочуть зареєструвати дану релігій- ну громаду українців-католиків. Віруючих переслідують за те, що вони хочуть моли- тися,.. молитися у своєму храмі, збудованому ще 1771 р. їхніми прадідами, і вимагають не обертати дороге і святе для їх серця місце на складське приміщення... Ні