Мартирологія Українських Церков Т. 2

сією гото- вістю, якби була потреба, зазнати при Божій ласці навіть мучеництво за своє стадо, що для його спасіння вже довго присвячував свої сили й труди. Ми вже бачили, що цей любий український народ мусів терпіти багато труднощів, нещасть і переслідувань, щоб боронити у міру сил свою католицьку єдність, а проте Бог у своїм Провидінні нераз його щасливо [з цього] звільню- вав і вертав йому мир. Та під цю пору бачимо, з найбільшим затривоженням душі, що наступає нова й дуже грізна буря на цю Церкву. Вісті, що до нас доходять, хоч і скупі, однак достатні, щоб збільшити нашу журбу та наповнити тривогою. Саме той урочий день (коли 350 літ тому ця вельми стара христи- янська суспільність з радісними надіями злучилася зо своїм Найвищим Пастирем і Наслідником Блаженного Петра), саме цей день став для Нас «днем жури й тісноти, днем горя й нужди, днем тьми й безпросвітку, днем мряки й бурі» (Соф. І, 15). Бо з великим смутком Ми довідалися, що на землях, недавно прилучених до Росії, найдорожчі наші браття й сини українського народу терплять тяжкі переслідування через свою вірність до Апостольського Престолу; і не бра- кує таких, що всіма способами стараються відірвати їх від спільноти Матері Церкви та довести проти їхньої волі й найсвятішого переконання до злуки з нез’єдиненими. І так духовенство українського обряду, як доносять, у листі до державної влади, скаржиться, що його Церква в Західній Україні, як вона сьогодні називається, опинилась у дуже важких обставинах, тому що всіх єпископів і багатьох з їхніх священиків ув’язнено та рівночасно заборонено кому- будь триматися заряду Української Церкви. Знаємо й те, Достойні Брати, що ці труднощі й при- крощі виправдувано, річ ясна сповидно, політичними при- чинами. Одначе такий спосіб поведінки не новий, ані пер- ший раз ужитий; бо багато разів продовж століть вороги Церкви завзято й підступно винували католиків, начебто вони (щось) ділали проти держави, тому що не посміли б 735 явно визнати, що вони вороже наставлені проти релігії та її відверто поборювали цим самим чином, яким колись євреї винували самого Божеського Спаса перед римським Намісником, кажучи: «Ми знайшли, що цей ворохобить наш народ і забороняє давати цісареві податок» (Лук. 23, 2). Але самі факти та їх висліди легко показують і ви- яснюють, яка була і є причина цих переслідувань. Бо хто ж не знає, що Патріярх Олексій, недавно обраний нез’єди- неними єпископами Росії, в посланні, зверненому до Укра- їнської Церкви (що немало причинилося до започаткування цього роду переслідування), відверто захвалював і пропо- відував відступництво від Католицької Церкви? А ці утиски тим більше Нас засмучують, Достойні Брати, що майже всі народи світу на урочистих зібраннях своїх висланників ще тоді, як шаліла великанська війна, між іншим заявляли, що ніколи не має бути розпочате переслідування релігії. І це саме зродило в Нас надію, що Католицькій Церкві буде дано мир і належна свобода, тим