Мартирологія Українських Церков Т. 2

більше, що вона сама постійно вчила і вчить, що треба завжди в совісті повинуватися законно установленим дер- жавним чинникам, що урядують у площині й рямцях своєї влади. Але випадки, на жаль, яких ми торкнулися в по- передніх рядках, так дуже й так гірко послабили і майже відібрали цю нашу надію й довір’я, коли йде про укра- їнський народ. Отож, у цім дуже важкім нещасті, коли людські сили видаються заслабі, нічого більше не лишається, Достойні Братове, як умильно благати премилосердного Бога, що «зробить... суд потребуючим і справедливість убогим» (Пс. 139, 13), щоб Сам схотів ласкаво успокоїти цю люту бурю та й остаточно покласти їй край. А вас і повірене вам стадо ще раз і ще раз заохочуємо разом з Нами ревними молитвами та покутніми ділами вимолювати в Того, що Божим світлом просвічує людські уми і Божим своїм намислом схиляє їх волі до своєї найвищої волі, щоб помилував свій народ і не дав свого насліддя на гань- бу (гл. Йоїл 2, 17), та щоб чимскоріш Українська Церква звільнилася з цього згубного становища. А особливішим способом у цих смутних і критичних подіях Ми звертаємося батьківським серцем до тих, що саме ними так тяжко і жорстоко пригнічені. До вас, перед- 736 усім, Достойні Брати Єпископи українського народу, що хоч самі зазнаєте великих утисків, більше однак засмучені й стурбовані долею вашого стада, ніж завданою вам кривдою та шкодою, як сказано: «добрий пастир душу свою дає за свої вівці» (Йо. 10, 11). І хоч теперішнє ста- новище неясне, а майбутнє непевне та дуже тривожне, все таки не упадайте духом, але «ставши видовищем... світові, ангелам і людям» (І Кор. 4, 9), старайтеся, щоб вашу терпеливість і чесноту брали за взір всі Христові вірні. Через це, що зносите мужньо й постійно цього роду пере- слідування та палаєте Божою любов’ю до Церкви, ви є: «Христове благоухання миле... Богові в цих, що спасають- ся, і в тих, що погибають» (II Кор. 2, 15). І хоч ви в кайданах, відлучені від ваших синів, не маєте змоги учити їх закону святої віри, самі ваші кайдани повніше і краще голосять і проповідують Христа. Відтак звертаємося до вас по-батьківськи: улюблені си- ни, назнаменовані священством Христа, «що терпів за нас» (гл. І Петр. 2, 21), повинні вірніше за Ним іти і перші від інших приймати та витримувати напад супротивника. Хоч, з одного боку, ваші поневіряння Нас засмучують, зате, з другого боку, радіємо, що можемо до багатьох з вас промо- вити словами Божеського Спаса: «Знаю твої діла, і любов, і служення, і терпеливість, і послідні вчинки твої, більші від перших» (Апокаліпса 2, 19). У цих сумних часах за- охочуємо вас і далі твердо й стало триматися вашої віри, підтримувати слабих та додавати сили тим, що хитаю- ться. Нагадуйте, де треба, дорученим вам вірним, що не можна ніяк, навіть поверхово чи словом, покинути Христа та Його Церкву, та викривайте єхидні штучки тих, що обіцяють людям земські вигоди й не знати яке щастя у цьому житті, за що гублять їхні душі. Пов