Мартирологія Українських Церков Т. 2

одьтеся «як слуги Божі у великій терпеливості, в прикростях, в бідах, утисках... в чистоті, в розсудності, в довготерпеливості, в добротливості, в Святім Дусі, в необлудній любові, в слові правди, в Божій силі, з оружжям справедливости у правій і лівій руці» (II Кор. 6, 4 н.). Нарешті звертаємось до вас усіх, католики Української Церкви, із співчуттям до ваших терпінь і тягарів. Добре знаємо, що дуже сильні засідки наставлено на вашу віру. Навіть більше, здається, що найближчим часом можна 737 сподіватися ще гірших кривд тим, хто не згодиться зради- ти найсвятішу справу віри. Тому вже тепер, найдорожчі сини, заохочуємо вас пильно в Господі, щоб ви ніколи не відреклися вашої віри й вашої вірности Матері-Церкві та не далися залякати жодними погрозами, ні жодними шко- дами, ані навіть небезпекою заслання і втрати самого життя. Бо, як добре знаєте, йде про закопаний скарб на полі, що, його знайшовши, чоловік «скриває та з радости йде й продає все, що має, і купує те поле» (Мат. 13, 44). І пам’ятайте, що сказав сам Божий Спас в Євангелії: «Хто любить вітця або матір більше ніж Мене, не є Мене гідний. А хто любить сина чи дочку більше ніж Мене, не є Мене гідний. А хто не бере хреста свого і не йде вслід за Мною, не є Мене гідний. Хто найшов свою душу, стратив її, а хто втратив свою душу для Мене, найде її» (Мат. 10, 37 нн.). А до того Божого вислову слід додати вислів Апостола на- родів: «Вірне слово: коли ми з Ним вмерли, то з Ним ожиємо. Коли терпимо, то царствувати будемо з Ним. Коли відречемося Його, то й Він відречеться нас. Коли не віримо, Він остає вірний, бо не може самого себе вирек- тися» (II Тим. 2, 11 нн.). Батьківську оцю заохоту, любі сини, на Нашу думку, годі скріпити й закінчити краще, як пригадками Того са- мого Апостола народів: «Чувайте, стійте в вірі, поступайте відважно і кріпіться» (І Кор. 16, 13). «Будьте послушні наставникам вашим» (Євр. 13, 17), єпископам і священикам, коли наказують вам у справах вашого спасіння і по при- писах Церкви; усім же, що яким-будь чином напосідають- ся на вашу віру, мужньо протиставтеся, «стараючися за- ховати єдність духу в зв’язі мира. Одно тіло і один дух, як ви покликані до одної надії вашого призвання» (Еф. 4, 3- 4). І серед всякого роду терпінь та гноблень, пам’ятайте: «що терпіння теперішнього часу є недостойні тої слави, яка в нас об’явиться» (Рим. 8, 18). «А вірний є Бог і Він утвердить вас і заховає від злого» (II Сол. З, 3). І з повною надією на вас, що при помочі Божої ласки мужньо й радо відповісте на оцю Нашу заохоту, бажаємо вам кращих і спокійних часів від Отця милосердя і Бога всякого потішення (гл. II Кор. 1, 3) і цього умильно бла- гаємо. 738 А заразом з повноти серця уділяємо кожному з вас, Достойні Брати, та вашим стадам, а найпаче єпископам Української Церкви, [її] священикам і вірним, Апостоль- ське Благословення на завдаток небесних ласк і на сві- доцтво Нашої доброзичливости. Дано в Римі, біля св. Петра, д