Мартирологія Українських Церков Т. 2

ня 23, місяця грудня, року 1945-го й 7-го Нашого Понтифікату. Папа Пій XII Опубл.: Святішого Вселенського Архиєрея Пія з Божої ласки Папи XII Енцикліка в 350-ліття з’единення Української Церкви з Апостоль- ським Престолом. Рим-Ґроттаферрата, 1946, стор. 30-40. Переклад з латинської. Енцикліка Папи Пія XII від 15 грудня 1952 р. е сильним голо- сом Голови Католицької Церкви на захист ув'язнених і пере- слідуваних католицьких владик і священиків в Україні і в кому- ністичних країнах східньої Європи. ЕНЦИКЛІКА 1952 РОКУ Св. Отця Папи Пія XII до Католицького Єпископату Східніх Церков Привіт і апостольське благословення Преподобним Братам Патріархам, Архиєпископам, Єпископам і всім помісним Владикам Східніх Церков, що в мирі і в об’єднанні з Апостольським Престолом. Східні Церкви, що блистять світлою наукою св. Отців, а в давнину чи в нових віках, і теж за наших днів, обагри- лись кров’ю своїх мучеників, особливо дорогі Нашому серцю, — це всім відомо. Бо як тільки, не з приводу будьяких Наших заслуг, а з недослідженого Божого Провидіння, поставлено Нас на Престіл Князя Апостолів, зараз думкою і серцем Ми звер- нулися до Вас і також до тих, «що живуть поза огорожею Католицької Церкви» (радіо Послання від 3. III. 1939), 739 щоб вони повернули чимскоріш до вівчарні спільного Батька, до дому предків, чого так гаряче бажаємо (Дивись, Енцикліка «Суммі Понтифікатус» і «Містічі Корпоріс»), Впродовж Нашого Папського Володіння, Ми дали Вам ще багато доказів Нашої батьківської любови. Вам відомо, що Ми нагородили гідністю кардинальської пурпури ще одного з-поміж Ваших Єпископів, а саме вірменського пат- ріарха Кілікії; що за Нашим старанням- переводиться ко- дифікація вашого Канонічного права, діло так великої ваги, яке частинно вже закінчено. Але немає потреби про це точніше Вам згадувати, це бо річ без сумніву Вам добре знана, а зрештою, у цьому Нашому поступуванні Ми йшли слідами Наших Попередників (Енц. «Рерум Орієнталіюм»), які тільки від самого початку християнства відносилися з особливішою любов’ю до Ваших предків, але теж скільки могли, завжди старалися прийти з поміччю, коли бачили, що вони або загрожені єресями, або під час жалюгідного терору, чи переслідувань ворогів. Так силою апостольської влади, яку дав Божественний Спаситель Князеві Апостолів і його намісникам, вони боронили цілість католицької на- уки на першому і другому Нікейськбму Соборах, на трьох Царгородських, на Ефеському й Халкедонському: а коли нещасний роздор відірвав велику частину Сх. Церквй від Римського Єпископа, вони не тільки, через своїх представ- ників, осудили його на IV Соборі у Константинополі, але також усіми силами старалися щасливо поладнати його для спільного добра, що сталося після стільки похвальних трудів, на Фльорентійському Соборі, що його рішень, проти добрих сподівань усіх, не вдалося пізніше перевести в життя. Коли, знову, східні країни загарбали нові народи- наїздники і спустошили навіть св