Мартирологія Українських Церков Т. 2

яті місця Христа, тоді Римські єпископи спонукали християнських князів до так великого діла, яким є оборона релігії. І ні ослабла, ні змаліла в новіших часах ця велика любов Наших Попе- редників до Вас, але навпаки, здається, що вона ще збіль- шилася. Як це Ви добре знаєте, не мало вислано до Вас тих, які навчали б католицької науки і переконували б усіх, щоб вони повернули до так побажаної єдности у вірі та правді; тут, при столиці св. Петра, засновано святу Кон- грегацію, завданням якої є займатися і керувати справами та обрядами Сх. Церков; засновано також Інститут Східніх 740 Наук, завданням, якого є знову ж сприяти й поглиблювати правдиве знання Ваших наук. Та, на жаль, сьогодні чого іншого вимагає наша журба і турботи. Бо над багатьома країнами, в яких у більшості переважають східні обряди, нависла нова буря, що нама- гається повалити, спустошити та цілковито знищити справ- ді квітучі громади християн. Якщо давніше, впродовж ми- нулих сторіч, поборювано якусь правду католицької науки, сьогодні, як бачите, ще з більшою легковажністю посту- пається вперед: намагаються викреслити з приватного життя, родин, університетів, шкіл, публічного життя на- родів, — все Боже, або що має будь-яке до Бога відно- шення, — наче б це були казкові й пусті справи, — зни- щити всі права, установи й закони. Тому то, чим більший тягар нещасть, що переслідують вибрану частину христи- янства, тим більшою є, Дорогі Брати, наша прихильність до Вас, тим гарячіша любов, з якою по-батьківськи до Вас усіх відносимося. Передусім хочемо заявити Вам одверто, що всі Ваші болі й оплакування вважаємо наче своїми власними: і нічого більше не бажаємо, як тільки, щоб полегшити й милішими вчинити якимось способом Ваші терпіння: це думаємо зробити особливою молитвою Своєю і всіх християн, яку заносимо перед Престіл Всевишнього за всіх тих, кого так дуже переслідують за те, що вони стали, як цього вимагала конечність, в обороні католицької віри та її святих прав. Знаємо, що є чимало вірних християн у східніх країнах, які плачуть сьогодні гіркими сльозами, коли бачать, що їх єпископи або замучені, прогнані або так перешкоджені, що не можуть свобідно промовляти до свого стада і його як слід провадити, коли бачать, що багато з їхніх церков призначено для інших цілей або залишено в найбільшому опущенні, коли розуміють, що уже з тих церков не змо- жуть заносити до неба своїх молитовних співів, складених за звичаями вашої Служби Божої, з наміром випросити собі дощу Божих ласк для покріплення духа, розради серця і винайти лік на так багато нещасть. Знаємо, що багато ваших земляків ув’язнено, багато в концентраційних та- борах які, якщо живуть у себе вдома, не можуть кори- стуватися своїми власними святими правами, значить, не тільки правом визнавати свою віру в святині свого сум- 741 ління, але теж в родиннім середовищі, щоб як слід ви- ховати своїх нащадків і теж у школах, щоб молодь пра- вильно оформлювати, навчати, догл