Мартирологія Українських Церков Т. 2

ядати, остерігати. Знаємо також, що сини Сх. Церков, майже споріднені з синами латинського обряду, переносять разом і мужньо всі переслідування і разом теж являються учасниками му- чеництва, перемоги й слави. Справді по-геройськи збері- гають вони свою віру і з незламною мужністю, як колись їхні предки, опираються ворогам християнства; засилають свої молитви до неба, якщо не прилюдно то бодай в скри- тості; залишаються тісно з’єднаними з Римським і своїми власними єпископами; почитають в особливіший спосіб найлюбішу і наймогутнішу Царицю неба і землі Пр. Діву Марію, якої Непорочному Серцю їх всіх ми посвятили. Все це, без сумніву, є провісником певної майбутньої пе- ремоги — себто тієї перемоги, що не є вислідом кривавої людської боротьби, підсилюваної недоладним бажанням земського володіння, але тієї, яка основується на належній та справжній свободі, на справедливості не слів, а діл супроти громадян, народів і націй; на мирі й братній лю- бові, яка лучила б усіх зв’язками приязні, передусім на вірі, що належно впорядковує звичаї, кермує приватними бажаннями на службу спільного добра, підносить людські уми до неба і, врешті, опікується громадсько-суспільним життям та згодою між усіми. Це ж і є Нашим бажанням; але тим часом вістки, які приходять до Нас, збільшують Наш біль і смуток. Вдень і вночі думкою і серцем Нашим повертаємо до тих, хто повірений Нам Божою заповіддю (Ів. 21, 15-17), кого, як знаємо, подекуди трактується так негоже тільки тому, що будучи сильно прив’язаними до католицької віри, стали предметом очорнень і позбавлені законних прав, часом навіть і тих, що суттєві людській природі, стали предметом насилля, страху чи інших засобів до тієї міри, що пошкод- жено-знищено гідність людської природи. Між тими смутними вістками, які дійшли до Нас, є одна, що в останніх часах особливо болюче, і як жодна інша, поразила не тільки Нас і всіх християн, але і тих, хто дорожить гідністю і громадською свободою. Маємо на думці Болгарію, де існувала мала, але квітуча католицька громада, де жорстока буря нанесла великих втрат Церкві. 742 Знаними вже методами оскаржено слуг Божих в публічних злочинах. Між ними Всечесного Брата Нашого єпископа нікополітанського Євгена Босілкова разом з трьома свя- щениками, його співробітниками в апостольській праці, засуджено на смертні кари. Багато інших знов ув’язнено чи запроторено в концентраційні табори; до них долучи- лася немала громада католиків, які, покарані різними ка- рами, заслужили собі, щоб їх мучеництво відзначити тією самою гідністю. Ми зобов’язані, подаючи до відома всьо- му християнському світові кривди нанесені всій Церкві, рішуче проти них протестувати. їх ув’язнено як ворогів народу, себто тому, що вони не тільки визнавали католи- цьку віру, але мали відвагу одверто П боронити, хоч від- значилися не меншою від будь-кого іншого любов’ю до батьківщини, пошануванням публічної влади і, врешті, зберіганням законів, які не противляться зако