Мартирологія Українських Церков Т. 2

панувало Царство Христове, яке принесло б мир усім людям, народам і націям. В обличчі смутного видовища тих великих терпінь, що впали не тільки на наших мирян, але, передусім, на тих, що об- даровані ласкою священства, — тому, щоб сповнилося на- писане в Св. Письмі: «Вдарю на пастиря і розбіжаться вівці стада» (Мат. 26, 31; Мар. 14, 27; Зах. 13, 71) — нічого іншого зробити не можемо, як тільки пригадати всім, що впродовж віків священики, себто посередники між Богом і людьми, втішалися належною їм пошаною, так між куль- 744 турними як і варварськими народами. Коли опісля Бо- жественний Спаситель, розігнавши темряви блудів, навчив нас небесної правди і в своїй ласкавості схотів зробити нас учасниками вічного священства, тоді ще більше зросла оця пошана, так що єпископів і священиків почали вважати за найлюбіших батьків, які не шукають нічого іншого, як тільки спільного добра для повіреного собі народу. Однак вже сам Божественний Спаситель сказав: «Не є більший учень від учителя» (Мат. 10, 12), «якщо мене пере- слідували і вас переслідуватимуть» (Ів. 15, 20), «блаженні ви, коли зненавидять вас і гнатимуть і всяко лихословити будуть не по правді за мене — радуйтеся і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі» (Мат. 5, 11-12). Нема чого дивуватися, що сьогодні, може більше ніж в давніх часах, переслідують Церкву Христову і, передусім, очорнюють, знеславлюють, всякими способами зневажають її провідників, то все таки Ми надіємося на Того, що все те зло передбачив і сказав навіть таке — «у світі скорботу матимете та бодріться, я бо переміг світ» (Ів. 16, 33), Нехай же не буде цього, Всечесні Брати, щоб Ви впали духом: як колись Ваші предки, борючися з геройською завзятістю аж до мучеництва, перемогли стільки трудно- стей, підступів і нещасть, так ви члени Церкви Сх. Обрядів, тісно зв’язані з вірними латинського обряду, споможені небесною ласкою, не бійтеся, але спільно моліть Г оспода і Його Пречисту Матір передусім за тих, хто знаходиться сьогодні у великій небезпеці, щоб вони визначалися хри- стиянською мужністю і щоб кінець-кінцем усі зрозуміли те, що ясніше від сонця, себто, що «зброя нашої боротьби не тілесна, але сильна Богом» (2 Кор. 10, 4) і що Церква не шукає дочасної влади, але вічного спасіння душ, не снує протиурядових заговорів, але навчає євангельських правд, які спроможні виховати найкращих громадян, і тим самим дає тривкі підвалини суспільного життя. Тому, коли вона буде користуватися тією свободою, якою обдарував її сам Господь, і коли зможе виявити свою силу і прилюдну діяльність між народом, тоді, без сумніву, зможе дуже причинитися до спільного добра, наблизити до себе в спра- ведливості та згоді різні кляси громадянства і привести всі народи до правдивого миру та спокою, що мусить бути старанням усіх, хто його собі бажає. 745 Щоб все те осягнути, Всечесні Брати, хочемо, щоб Ви встановили спільні молитви, аби заохотити своїх вірних до діл покути і так переблагати об