Мартирологія Українських Церков Т. 2

«Оссерваторе Романо», репортуючи про засідання цьо- го Трибуналу, що вибрав собі належно це Святе і Вічне Місто: «Нон іґнораре, нон діментікаре!». Не можна ігно- рувати тих сумних і трагічних фактів переслідування лю- дини, не можемо забути тих великих жертв переслідувань, що своїми терпіннями, поставою і жертвою нагадують перших християнських мучеників. Я присутній тут з двох рацій. Сьогодні є тут мова про релігійне переслідування в Радянськім Союзі, в моїй бать- ківщині Україні. Жертвою тих переслідувань впала моя Церква, якої я є Головою й Отцем. Де мова про мою Церкву, там я мушу бути, щоб її боронити, щоб за неї вставлятись. А друге — я каторжник, я свідок тих славних Архіпелагів, як назвав їх мій співкаторжник Олександер Солженіцин. Я ношу сліди їхнього терору на моїм тілі... В нашій батьківщині Україні, від майже 60 років народ зазнає важкого переслідування релігійного і національного. Відновлена в 1920-тих роках Українська Автокефальна Православна Церква була розгромлена радянським урядом в 1929-1930-их роках. А в 1946-1949-их роках жертвою цієї системи впала й Українська Католицька Церква, яку ра- дянський уряд насильно зліквідував, послуговуючись полі- ційним терором, тортурами і карами на засланні та в тюрмах супроти діячів цієї Церкви. Всі єпископи загинули по тюрмах, за виїмком того, що стоїть перед Вами. Число померлих або розстріляних священиків невідоме, але в загальному приймають півтора тисячі. Сотні тисяч віруючого українського населення ви- везено з України до лягерів, де багато з них перебуває ще й нині, без права повороту на рідну землю. На всьому про- сторі СРСР, де колись було 3040 наших парафій і 4595 церков та молитовниць, немає нині ні одної української католицької парафії, ні одного монастиря, ні церковного дому. Немає ні одної української католицької школи, ні одної духовної семінарії, а всяка душпастирська праця за- боронена. Всі церковні об’єкти пограбовано, закрито, по- нищено або частинно віддано Російській Православній Церкві. Адміністративна влада поставила Українську Ка- толицьку Церкву поза законом, як про це вже сказав монс. Сільвестріні в Беоґраді. Статистику можна поширити. Як живий свідок і учасник терпінь моєї Церкви та її Патріярх, що пережив муки і терпіння своїх духовних дітей 753 та з ними сострадав, я нераз підносив голос в обороні віри і віруючих людей в Україні, зокрема на Папських Синодах, а недавно в письмі до президента Америки Джиммі Карте- ра. Роблю це і тепер, бо до цього зобов’язує мене мій уряд і до цього кличуть мене мої вірні в катакомбах, як і ті, що за свою прадідну віру згинули як її мученики. Роблю це обвинувачення тут перед історією і перед світом, щоб про несправедливість і кривди та потоптання людських прав мого народу — яких ніхто не бачить, чи не вірить, що таке діється — почув з моїх уст цілий світ і знала історія. Нарушена Божа правда, Божа справедливість має бути направлена, людям їх права повернені, а ми це наш