Мартирологія Українських Церков Т. 2

ими молитвами і протестом маємо скріпити. 27 листопада 1977 р. Йосиф Сліпий Кардинал і Патріярх Архів «Смолоскипа». Копія оригіналу. Переклад з італійської. ЗВЕРНЕННЯ ПАТР. 1 КАРД. ЙОСИФА СЛІПОГО ДО КАТОЛИЦЬКИХ ДІЯЧІВ 1 ДЕРЖАВ СВІТУ У серпні 1978 р. патріярх і кардинал Йосиф Сліпий вислав лист — звернення на захист Української Католицької Церкви всім кардиналам, визначним церковним діячам і акредитованим при Апостольській Столиці державним представникам. Ваша Ексцеленціє! Дозвольте мені з’ясувати Вашій Ексцеленції трудне ста- новище Української Католицької Церкви в Радянському Союзі. Дня 7-го жовтня 1977 р. в Беоґраді, в часі конференції для справ безпеки і співпраці в Европі, монсіньйор Ахільо 754 Сільвестріні, заступник Секретаря Ради для публічних- справ Церкви і представник Апостольської Столиці, зло- жив таку заяву: «Існують також деякі поважні відкриті рани, про які ми не можемо забути, які повинні б бути привернені до правильного стану і вилікувані. Це справи Католицької Церкви, особливо певних спільнот вірних Східнього обряду, які в минулому цвіли буйним релігійним життям, багаті в столітні традиції, які в нових післявоєнних режимах стратили політично-правні статуси і право на ци- вільну екзистенцію. Це все є тим більш боляче, бо це відноситься особливо до головної проблеми свободи релі- гії, тобто [свободи] виконувати віру згідно із власним сумлінням» («Оссерваторе Романо», англ. сек., 10. XI. 1977, ч. 45 (502), стор. 4). Згідно із загальною опінією всіх спостерігачів, заява представника Апостольської Столиці відносилася головно до Української Католицької Церкви. У цій заяві було під- креслено: 1. Українська Католицька Церква має за собою стару історію і донедавна вона буйно розвивалася. 2. Сьо- годні в Радянському Союзі та Церква є поставлена поза законом і не має права на існування. 3. Стан Церкви сьо- годні — це відкрита рана, яка мусить бути загоєна. Вісімнадцять літ, а саме між 1945 — і 1963 роком я жив під тим режимом і ще досьогодні «ношу знаки його на моїм тілі». На III Папському Синоді 23-го жовтня 1971 р. перед єпископами усього світу, від імени Синоду Укра- їнської Католицької Церкви, я заявив: «Радянський уряд зліквідував увесь наш єпископат в Україні. Заборонено ви- знавати католицьку віру. Служити Святу Літургію, чи уді- лювати Св. Тайни можна лише потаємно. Десятки тисяч вірних, священиків і єпископів арештовано і вивезено на Сибір. Задля нашої Віри і нашої вірности Апостольській Столиці, ми, українські католики, понесли величезні втра- ти — «гори трупів і ріки крови». Не зважаючи на «залізну заслону», яка відділює Ра- дянський Союз від решти світу, Папа Пій XII одержав відомості про ці тяжкі переслідування цеї найбільшої Цер- кви Східнього обряду, що начисляла 430000 вірних, та дня 15-го грудня 1952 року видав другу енцикліку «Орієнталіс Еклезіяс». В ній він писав: «А тепер, Ми з болем серця звертаємо наші думки і почування в сторону іншого на-