Мартирологія Українських Церков Т. 2

го духа! За 34 роки мойого життя я перебув 14 літ в тюрмі, концентраційних таборах і пси- хіатричних закладах...». Далі у згаданому листі він пише: «Годі сподіватися кінця злочинам цього безбожного світу без відповідної протиреакції усіх сил християнського світу. Одинокий вихід для мене і моєї родини це нелегаль- ний перехід кордонів. Для Союзу договір у Гельсінках — це чиста фікція, під крилами якої схоронилися сталіністи. Моя одинока надія на Святу Апостольську Столицю і на Вашу Святість, що допоможуть нам виїхати із цієї страш- ної держави». «Ми просимо наших католицьких братів і сестер та всіх християн світу стати в нашій обороні; стати на обо- рону переслідуваної Греко-католицької Української Церк- ви». Це прохання вірного греко-католика українця — це го- лос одного з мільйонів вірних — зроблене іменем переслі- дуваної, але живої Української Католицької Церкви. Ми, Українська Єрархія у вільному світі, разом із на- шими вірними глибоко стурбовані і підтримуємо благання наших братів. Ми заносимо наші сердечні молитви до Всевишнього за них. Пам’ятаймо про слова св. апостола Павла: «Кожна частина повинна журитись долею інших частин. Бо коли одна частина є зранена, усі частини терп- лять» (І. Кор. 12,25). Отож ми звертаємось також до Вас. Ми звертаємось до Вас, щоб Ви заговорили про ту несправедливість у Вашій пресі, радіо і в телевізії, щоб Ви 757 розрушили публічну опінію та остерегли Ваших вірних проти безбожницького комунізму, бо ми — на основі 60- літнього болісного досвіду — можемо Вас запевнити, що це є страхітливе зло. З тривогою ми просимо Вас: по- можіть нам! Просіть Господа і вставляйтеся перед людьми за нашу переслідувану Українську Католицьку Церкву. Ваш у Христі Господі, Йосиф Сліпий, Кардинал і Патріярх Опубл.: «Наша мета». Торонто, 1978, 23 березня. ЦЕРКВА МУЧЕНИКІВ Доповідь « Церква мучеників » підготував на 30-ий міжнарод- ний Конгрес організації «.Церкви в потребі» патр. і кард. Й. Сліпий. З серпня 1980 р. прочитав її на Конгресі в Киніґштайні (Зах. Німеччина ) о. архим. Любомир Гузар. Дня 1 листопада 1944 р. помер мій попередник, святець, Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький. Бог по- ложив на мене важке та величне завдання стати його на- слідником тоді саме, коли наша Українська Католицька Церква стояла перед ліквідацією з рук радянської влади з допомогою Московського Патріархату. Уже 11 квітня 1945 р. мене арештували разом з усіма іншими єпископами. Протягом року наступило ув’язнення понад 800 священиків. Від 8 до 10 березня 1946 р. за- інсценізовано нелегальний Львівський синод, який під без- божницьким натиском проголосив «возз’єднання» Україн- ської Католицької Церкви із опанованим радянським режи- мом православ’ям. Це «возз’єднання» і з ним та зовнішня ліквідація нашої Церкви були переведені жорстоким насильством. Владик 758 заслано по всіх закутинах Радянського Союзу і майже всі вони померли або загинули в тюрмі. Кожен із нас му