Мартирологія Українських Церков Т. 2

дав ряд наукових збірників і книг; автор багатьох наукових праць і статтей; помер у Римі. Єпископ БУДКА МИКИТА (7. VI. 1877 — 1. X. 1949), ркп. 14.Х. 1905; єпископ українців-католиків у Канаді; нар. у с. Добромірка Збаразького р-ну Тернопільської обл., сер. освіту здобув у Тернополі; з 1897 в австрійському війську; студ. право на Льв. унів., 1902-05 студіював богослов’я у Інсбруку, 1907-09 у Відні, де здобув ступінь доктора бого- слов’я; префект Дух. сем. у Львові і референт справ емі- грації; з 1910 редактор міс. журн. «Емігрант», 1912-28 єпископ укр.-католиків у Канаді, жив у Вінніпезі, 1918 прийняв канадське громадянство; з 1927 у Римі; з 1929 у Львові, де назн. ген. вікарієм Львівської архиєпархії та крилошанином митрополичої Капітули; заарешт. 11. IV. 1945; засудж. до 8 р. ув.; помер у Караганді Казахської РСР. Єпископ ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВСЕВОЛОД (1. VI. 1903 — 30. VI. 1973), ЧИЇ, ркп. 9. X. 1925; нар. у Станиславові, закінчив Богословську академію у Львові, 29. VIII. 1925 зложив монаші обіти; викладач у Малій семінарії у Збоїськах; 1929-35 місіонар на Волині; з 1935 ігумен мон. оо. Редемптористів у Станиславові, 1941-42 у Кам’янець-Подільському, з 1942 ігумен Тернопільського мон.; заар. 11. IV. 1945; 1945-48 у Київській слідчій тюрмі; 103 засудж. на кару смерти, три місяці перебував у камері смертників; 1949 смертний вирок замінено на 10 р. ув.; перебував у концл. у Воркуті; 1955 повернувся до Львова, де проводив душпастирську працю; 1959 тайно назначений єпископом катакомбної УКЦ; 1963 митр. Й. Сліпий тайно висвятив його на єпископа, знову заар. 2. І. 1969, зас. до З р. ув.; перебував у тюрмі в Комунарську на Донбасі; 1972 виселений до родини в Югославії, звідки почерез Рим ви- їхав до Канади, де згодом помер. Єпископ ГОПКО ВАСИЛЬ (21. IV. 1904 — 23. VII. 1976), ркп. 3. II. 1929; Пряшівський єпископ-помічник; нар. у с. Грабське на Пряшівщині, тепер ЧССР; теологічну освіту здобув у Духовній семінарії у Пряшеві; був на душ- пастирській праці у різних містах ЧСР; 1934 зорганізував укр. греко-кат. парафію у Празі; навчався на Кардовому унів. у Празі, де здобув ступінь доктора богослов’я; 1936 назн. духовником у Дух. семінарії, викладачем релігії у єпарх. гімназії та на учительських курсах у Пряшеві; 1936 найм. Папським шамбеляном; секретар єп. П. Ґойдича; 1945 назн. проф. морального і пасторального богослов’я і редактором «Благовісника»; 11. V. 1947 висвячений на єпископа-помічника Пряшівської єпархії; 28. IV. 1950 заар.; позаочно зас. до 15 р. ув.; ув’язнення відбував у Леопольдо- ві, Ілаві, Валдинцях, Мирові й Рузині; 1964 звільнений; перебував під поліційним наглядом в Осєку; 1968 звільне- ний і реабілітований; розпочав заходи про легалізацію Греко-католицької Церкви у ЧССР і відновлення Пряшів- ської єпархії; IX. 1969 відвідав Рим і взяв участь у посвя- ченні Собору св. Софії; 2. IV. 1969 усунений з адміністра- тора Пряшівської єпархії, помер у Пряшеві. Єпископ ҐОЙДИЧ ПАВЛО