Мартирологія Українських Церков Т. 2

ПЕТРО (17. VII. 1888 — 17. VII. 1960), ЧСВВ, ркп. 27. VIII. 1911; Пряшівський єпископ греко-католиків (українців і словаків) в ЧССР; нар. у с. Руські Пекляни на Пряшівщині; 1909-11 студіював богослов’я у Будапешті, 22 липня 1922 вступив до Чину оо. Василіян у Мукачеві; 25. III. 1927 висвячений на єпис- копа в Римі; 1927-40 адміністратор Пряшівської єпархії, з 1940 Пряшівський єпископ; 28. IV. 1950 заар. у Пряшеві; 15. І. 1951 засуджений у Братиславі на досмертне ув’язнен- ня; перебував у тюрмі в Леопольдові, де й помер; 29. X. 1968 104 його тлінні останки перевезено до катедрального собору св. Івана Хрестителя у Пряшеві. Єпископ КОЦИЛОВСЬКИЙ ЙОСИФ ЙОСАФАТ (3. III. 1876 — 17. XI. 1947), ЧСВВ, ркп. 6. X. 1907, Пере- миський єпископ; нар. у с. Пакошівка на Лемківщині; син посла до Галицького Сойму; 1895 вступив до австрійсько- го війська, де закінчив офіцерську школу; 1901-07 студіював філософію і богослав’я у Римі, 1903 здобув ступінь доктора філософії, а 1907 богослав’я; віцеректор і проф. богослов’я у Духовній семінарії у Станиславові; 2. X. 1911 вступив до чину оо. Василівн; 16. V. 1913 став ієромонахом, викладав богослов’я у мон. ЧСВВ у Лаврові; 1914 виїхав до Моравії, де був тимчасовим ректором Богословської семінарії; 1916 повернувся назад у Зах. Україну; 23. IX. 1917 назн. єпис- копом Перемисько-Самбірської єпархії; активно боронив священиків перед звинуваченням у русофільстві; активний учасник проголошення державности І. XI. 1918 у Зах. Україні; 1921 оснував Духовну семінарію в Перемишлі; заар. 21. IX. 1945 і перевезений до польської комуністичної тюрми у Ряшеві, де перебував до 17. І. 1946; 18. І. 1946 переданий більшовикам, перебував у тюрмі НКДБ до 24. І. 1946, коли був звільнений і відтранспортований назад до Перемишля; 25. VI. 1946 заар. вдруге і виданий більшо- викам; перебував у тюрмі у Львові, а згодом у Києві, вивезений на Сибір, де й помер. Єпископ ЛАКОТА ГРИГОРІЙ (31. І. 1883 — 12. XI. 1950), ркп. 1908, Перемиський єпископ-помічник; дійсний член БНТ; нар. у с. Голодівка на Лемківщині, теологію студіював у Львові, 1910-13 у Відні, де 1911 здобув ступінь доктора богослав’я, 1912-13 продовжував біблійні студії у Відні; з 1913 проф. гомілектики і катехитики, а з 1916 історії церкви і канонічного права у Духовній семінарії у Перемишлі, 1918-1926 ректор Пер. сем.; 1924 назн. крило- шанином і головою Перемиської Капітули, а згодом гене- ральним вікарієм, 16. V. 1926 — Перемиським єпископом- помічником, а пізніше — головою єпархіального суду в Перемишлі; 1939-41 в Ярославі під німецькою окупацією; 1941 повернувся до Перемишля; 9. VI. 1946 заар. польсь- кою комуністичною владою і виданий більшовикам; зас. до 10 р. ув.; перебував у концт. біля Воркути, де важко хворів; помер у сел. Абезь біля Воркути. 105 Єпископ ЛЯТИШЕВСЬКИЙ ІВАН (17. X. 1879 — 27. XI. 1957), ркп. 20. X. 1907, Станиславівський єпископ-по- мічник; дійсний член БНТ; нар. у с. Богородичани тепер Ів.-Франківс