Мартирологія Українських Церков Т. 2

ької обл., теологію студіював у Львові, 1901- 05 у Відні, де здобув ступінь доктора богослав’я, 1905-06 продовжував студії в Інсбруку, а 1907 біблійні студії у Відні; катехит у гімназіях Станиславова; викладав історію церкви у місцевій Духовній семінарії, брав активну участь в укр. культурному житті; 1918 керівник відділу церковно- релігійних справ в уряді ЗУНР; 1927 назн. крилошанином Станисл. катедральної Капітули; 26. І. 1930 висв. на єпис- копа Акадейського і назн. єпископом-помічником Станисл. єпархії, очолював Рух Католицької Акції, під час першої більшовицької окупації часто допитуваний; заар. 11. IV. 1945 і перевезений до Лук’янівської тюрми у Києві, півтора року перебував під слідством; зас. до 10 р. ув.; перебував у концт. в Мерке, Чулак-тау і інш.; 3. VI. 1955 повернувся до Станиславова, де й помер. Єпископ ТЕОДОР РОМЖА (14. IV. 1911 — 1. XI. 1947), ркп. 25. XII. 1936, Мукачівський єпископ; нар. у Великому Бичкові на Закарпатті, 1930-33 студіював філософію, 1933- 37 богослав’я у Римі, де одержав звання ліценціята бйго- слав’я; з 1938 адм. параф. у с. Березово; 1939 назн. проф. філософії в Духовній семінарії в Ужгороді; 1942 найм. шамбеляном, 24. IX. 1944 висв. на єпископа Мукачівської єпархії; після окупації Червоною армією Карпатської Укра- їни, активно боронив прав УКЦ на Закарпатті; 27. X. 1947 більшовицькі власті зробили спробу вбивства Єпископа; важко пораненого перевезено до лікарні в Мукачеві, де був отруєний і помер. Єпископ ФЕДОРИК ЙОСАФАТ ЙОСИФ (20. XII. 1897 — 28. XII. 1979), ЧСВВ, ркп. 1.1.1928; єпископ катакомбної УКЦ в Україні; нар. у м. Ярослав на Перемищині, 1924-28 студіював у Римі теологію, де здобув ступінь доктора богослав’я; перед Другою св. війною сотр. у с. Острів на Перемищині, ігумен мон. ЧСВВ у Перемишлі — Засянні; заар. 1945 і 1952; перебував в ув. у Львові, на Донбасі й інших концт.; помер у Стрию. Єпископ ХІРА ОЛЕКСАНДЕР (17. І. 1897 — 26.У. 1893), ркп. 1920, єпископ катакомбної УКЦ; нар. у с. Вуль- 106 хівці на Закарпатті, теологічну освіту здобув у Духовній семінарії в Ужгороді і у Центральній Дух. семінарії в Буда- пешті (1912-16); з 1924 духовних і проф. канонічного права, історії Церкви, згодом також морального і пасторального богослов’я у Духовній семінарії в Ужгороді; засновник Апостоляту Терпіння; 1934 найм. папським шамбеляном і радником єп. Консисторії; 1931-33 виконуючий обов’язки ректора Дух. семінарії в Ужгороді; виїжджав на місійні подорожі до українців у Франції і Бельгії; 1943 найм. кри- лошанином єп. Катедри, і ректором Дух. семінарії в Ужг.; згодом — папським прелатом; 1944 назн. ген. вікарієм Мукачівської єпархії; 1945 р. тайно висвячений на єписко- па; 10. II. 1949 заар. і перевезений до тюрми в Києві; зас. до 25 р. ув.; перебував у концт. біля Іркутська, Кемерова, Омська, працюючи у копальнях вугілля і на інш. важких роботах; 6. IX. 1956 звільнений і реабілітований; повернув- ся на Закарпаття, де підпільно продовжував душпаст