Мартирологія Українських Церков Т. 1

часи козаччини, па- нував принцип соборности, тобто активної участи мирян у спра- вах Церкви, при збереженні особливих прав та обов’язків ієрархії, що випливали з їхнього священного стану. На практиці соборно- правність, яку Собор 1921 року проголосив однією з основних засад УАПЦ, нераз перетворювалась на сваволю «радоправія», про що свідчать у своїх заявах та спогадах самі її діячі. Однією з основних засад ідеології УАПЦ була її українськість, яка випливає з переконання, що тільки в національній Церкві, з рідною богослужбовою мовою, церковним співом і традиціями існує можливість справжнього духовно-національного розвитку людини. У цій сфері Українська Автокефальна Православна Церква зробила великий вклад, навіть за тих найбільш несприят- ливих умов, в яких їй доводилось жити і діяти. УАПЦерква, знову ж таки реагуючи на пов’язаність дорево- люційної Церкви з правлячою владою і на численні випадки такої ж пов’язаности в інші віки та серед інших народів, прого- лосила, як один із своїх основних принципів, свою аполітичність. Але силою обставин вона кінець-кінцем опинилась під повним контролем комуністичної влади і мусіла виконувати її диктати, аж до наказу про «самоліквідацію» в 1930 році. У цьому розділі збірника подано ряд апологетичних творів провідних діячів УАПЦ, в яких вони пояснюють і обстоюють рішення Собору. 169 [ 31 ] ОСНОВНІ ЗАСАДИ УАПЦ На Першому Всеукраїнському Православному Церковному Соборі в 1921 р. було проголошено три основні засади УАПЦ — автокефалію, соборноправність, українізацію. Пояснення цих засад подає учасник Собору протодиякон Василь Потієнко. ВПЦР проголосила три основні засади, на яких мала відроджуватися українська Церква: автокефалія, соборно- правність і українізація. Це цілком відповідало тим україн- цям, які національно себе пізнали. Автокефалія, тобто незалежність української Церкви від будьякої чужої церковної влади, відповідала поглядам тих, хто доріс в державному думанні до здійснення ідеї державности України. Соборноправність, тобто участь усіх вірних у розв’язу- ванні справ Церкви через своїх представників на Соборах — парафіяльних, округових, єпархіяльних і Всеукраїнсько- му, імпонувала всім, хто стояв на засадах боротьби з більшовицько-комуністичною диктатурою. Українізація сприймалася всіма, хто визнавав право на життя української культури, рідної мови, рідної пісні, рід- них звичаїв і обрядів, українського малярства, української архітектури і скульптури. Ці засади, на яких відроджувалась українська Церква, були однаково зрозумілі й дорогі і інтелігенції, і селяни- нові, і робітникові. Архів УАПЦ у США, Бавнд Брук, Н. Дж. Машинопис, оригінал. 171 [32] ЗА ЦЕРКВУ, ХРИСТОВУ ГРОМАДУ, ПРОТИ ЦАРСТВА ТЬМИ Ця стаття, написана одним з найвидатніших українських православних церковних діячів, є важливим апологетичним тво- ром доби відродження УАПЦ. В 1922 р. її видала в Харкові окремою брошурою в кількості 1000 примірників Церко