Мартирологія Українських Церков Т. 1

Церквою. Те єднання не було підлеглістю. Коли український народ в XVII ст. повстав проти панської влади Польщі і вступив у спілку з Московією, як рівний з рівними і вільний з вільними, московські бояри й дворяни повели свою злу роботу на поневолення народу України. Московські князі, царі, бояри й дворяни заздрим неситим оком позирали на здобутки праці українського народу й обманом, зрадою, насильством стали захоплюва- ти працю селянина, робітника України. Щоб міцніше у тьмі неволі держати нарід України, московські пануючі верстви і непідлеглу Москві вільну українську Церкву вирішили поневолити. З боярами охоче злигалися москов- ські патріярхи й архиєреї, які також в значній кількості походили з боярства і поділяли захватницькі прагнення його. І московські духовні владики алчним оком позирали на блага землі української. Одна була перешкода — Цер- 173 ква України була в єднанні з грецькою Церквою, і по- неволення української Церкви могло викликати протести грецької Церкви. Щоб усунути цю перешкоду, слуги па- нуючих верств Москви, патріярх і царська влада, поси- лають в Царгород посла Микиту Алексеєва до Царгород- ського патріярха, прохаючи останнього благословити по- неволення московськими «князями віку цього» української Церкви. Спочатку Царгородський патріярх відмовився ви- конати бажання московських владик, а Єрусалимський патріярх рішуче протестував проти беззаконства некано- нічности акту, що задумала Москва. Тоді посол москов- ський хабарами схилив магометанина, великого візіра, вплинути силою на патріярха, і патріярх поступився перед візірем і дав грамоту, в якій відмовився від оборони не- підлеглости української Церкви. Щоб покрити темне діло насильницької покупки влади над українською Церквою, як пише сам Алексеєв, спочатку була послана грамота від Царгородського патріярха в Москву про зречення від української Церкви, і лише потім царський посол заплатив за послугу й патріярху й іншим, по слову посла, 200 золотих і три сорока (120) соболів (Ів. Огієнко, «Історія української культури»). Купно влади над життям Церкви не допускається і карається Апостольською Церквою. Хто купує життя Церкви, як Симон в «Діяннях», той підлягає суворій карі. Він повинен бути відлучений від Церкви й всі, хто має з ним спільність. З 1687 р., року ганебного купна життя української Церкви, московська вся ієрархія на Україні — неканонічна, не Христова. Мало було купна грамоти Царгородського патріярха: московські владики потребували ще дійсного переведення свого панування в житті української Церкви. Силою «князя віку цього», си- лою царів, бояр, дворян, силою збройною була заведена влада московської ієрархії і в українській Церкві. Знищено було апостольський звичай церковного обрання священно- служителів, який зберігся в українській Церкві. Царська влада призначала архиєреїв, а по ЗО апост. правилу, хто за допомогою державної влади здобуває священнослужитель- ський сан, позбавляється сану. Царсько-панські с