Мартирологія Українських Церков Т. 1

тавленни- ки, єпископи по своїй волі призначали бюрократичним шляхом священиків і дияконів. Так витворювалась сучасна москвинська ієрархія. Силою припинено було роботу цер- ковних братств; українські школи закриті, а на місце їх відкриті руські школи; старопечатні українські церковно- богослужбові книжки силою одібрані по всій Україні, а на 174 місце їх силоміць надані московські печаті з виявленими ознаками московської мови (В. Чехівський, «Київськ. митр. Гавриїл Бокун», Київ, 1905 р.). Цей процес поневолення силами «князів віку цього» української Церкви йшов через ХУІІІ-ХІХ, в. в., виявляєть- ся ще й в теперішній час, Таким чином московська ієрархія на Україні увійшла в українську Церкву не через двері Христа, не любов’ю, а пролізла через діру куплі, обману, насильства, як всякий хижак. Через те московська ієрархія на Україні й до цього часу є лжеієрархією, є організацією панування господству- ючих верств, а не організацією братерського церковного служіння. Являючись гнобителями на Україні, московська боярська ієрархія і в московській Церкві відійшла від заповітів Христа й апостолів. Коли поглянути, по заповіту Христа (Мт. 7, 16), на діла, на плоди діяльности московської ієрархії, коли бу- демо іспитувати духів, по апостольському заповіту (І, Іоан. 4, 1), в ієрархії, що має переємство московської вла- ди, то побачимо й упевнимось, що ця ієрархія в цілому не виявляє благодатного життя дарів Святого Духа. Благо- датне Христове життя остається в Церкві незалежно від патріяршої ієрархії й часто проти волі її. Перш всього, москвинська ієрархія зреклась дара Святого Духа управ- ління. Вона цей дар передала за свої матеріальні вигоди владі стародержавній, владі «князів віку цього». Христос усім життям боровся проти «влади князя віку цього», влади примусу, насильства, гнобительства. З життя церкви Христом був вигнаний геть «князь віку цього». Христос учив: «Тепер суд мирові цьому: тепер князь миру цього вигнаний буде геть» (Іоан. 12, 31). Христос заповідав, «що царство Його не від миру цього» (Іоан. 18, 36). Христос заборонив своїй Церкві порядки, звичаї й закони царств світу цього (Мт., 20, 25-28). А московська ієрархія пішла до влади царства світу цього і віддала в руки «князя миру цього» й його слуг Церкву Христову. Єпископи й патріярхи були не органами Христа, а органами в управлінні «царства мира цього», органами «вєдомства православного ісповєданія». Але Церква по- ставляла собі пресвітерство і єпископство, а влада зовніш- ня, стародержавна, панська, призначала своїх слухняних кандидатів, своїх слуг єпископами, митрополитами, а ті призначали відповідних панським інтересам кандидатів священиками, дияконами, дяками. Царська влада «указа- 175 ми» правила ієрархією й церквою. Ієрархія без волі цар- ської, панської влади не керувала життям Церкви. Царі злодійським способом присвоїли собі навіть головство в Церкві. Відкинуто було учення православне, що єдиним головою церкви є Христо