Мартирологія Українських Церков Т. 1

темна» (Лк., 22, 53). Дар священнодіяння, дар свячення — просвітлення люд- ського життя, московська патріярша ієрархія також від- дала «князю миру цього» за царську панську ласку. Бого- служення, таїнства Св. Духа перемінено було ієрархією на служіння не любові до меншого брата, Христа, на слу- жіння не Богові, а царям, князям миру цього. Ієрархія прийняла указ царя — ката Петра І про повернення таїн- ства сповіді в чинник політичного розшуку. Цим указом кожному духовнику, ісповіднику, надавався обов’язок до- носити політичній розшукувальній владі про тих, хто ви- явить на сповіді незгоду з царською сваволею. Щоб цей спосіб міг обійняти все громадянство, державна влада силою примушувала всіх сповідатися. Для того заведено було «исповедньїя ведомости». Так святе, чисте таїнство оновлення духа повернено було в дію розшуку влади «князя миру цього», а священики перетворені в агентів панської влади. Для утримання народу, робітників села і города під владою царів, панів, утворено було священнодіяння при- сяги на служіння панській, царській владі — для всіх християн, і особливої присяги зокрема для військових, урядовців, священнослужителів. Присяга служила зміцненню влади експлуататорів-ви- зискувачів над тим, хто працював. В богослуження внесені частини молитви за царське панство, які в корні перемі- нили напрям, дух богослуження. Замість того, щоб мо- 177 литися про піднесення життя й діяльности державних дія- чів до вищої правди й волі Отця небесного, ієрархія внесла моління, щоб Господь Бог поспішав пособляти покорити під ноги царя всякого ворога й повстанця (єктенія бого- службова). Коли нові Ахави намагалися передавати смерті нащадків Ілії, нових пророків, проповідників братерства, істини, правди, ієрархія в дію священну, присвячену ве- ликому Христовому ділу визволення людей, внесла молит- ви про перемогу «князя миру цього» над його противни- ками, учениками Христа. Ієрархія московська встановила цілий ряд царських свят, «служб» і карала позбавленням сану тих священиків, що не відправляли імператорського культу. Навіть ввела окреме нове, противне вірі Христовій таїнство «миропомазання» на царство «князя миру цього». Ієрархія видумала дію — обряд прокльону тих, хто не згоджувався з царським, панським насильством над наро- дом. Ієрархи проклинали вільний великий Новгород за те, що він був вільний і не підлягав московському князю, проклинали українських діячів за те, що не погоджувалися на поневолення України (Мазепи прокльони тяглися 200 років), проклинали селян — повстанців, за те, що боролися проти панської влади (Степан Разін). Таїнство священства московська ієрархія повернула в інвеституру, в передачу стародержавної влади одним уря- довцем — другому. Від ставлеників, як від вассала, ви- магалось виявлення повної покірности не правді, а началь- нику. Клячення перед начальником, земні поклони, цілуван- ня рук, клятва на служіння інтересам панів, царів — все це перенесено було з ст