Мартирологія Українських Церков Т. 1

. 28, 19-20). Св. Дух наставив апостолів на проповідь національними мовами, навіть говірками (Дії 2, 4). Москвинська ієрархія, забороняючи українську Божу службу, глузуючи над укра- 179 їнським словом, чинила хулу на Св. Духа, а хула така не прощається. Коли під натиском волі народу ієрархія моск- винська неначе згоджується дати українську службу, то це робиться лицемірно, до часу. Христос говорив до народу живою мовою, апостоли — теж. Кирило і Методій пере- клали книги богослужбові на живу мову. Чи вимагали вони 3/4 чи 2/3 голосів? Ні, вони говорили до народу на його мові. Чого ж лицемірять московські ієрархи на Україні? Нащо в деклараціях, згоджуючись на вживання україн- ської мови, на ділі агітують проти неї? Хіба не інтереси пануючих русифікаторських верств на Україні обстоюють вони? Дар священнодіяння, Божі служби, москвинська ієрархія вживала для примусової русифікації, пристосовувала древ- нє-слов’янський текст до московської вимови. Старопечатні українські церковні книжки відбирали, хоч і просив народ не віднімати цих книжок, хоч і плакав за своїми давніми книжками (В. Чехівський, «Київ. митр. Гавриїл Бокун», Київ, 1908 р.). Система національного поневолення через церковні установи провадилась на Україні більше двох століть. Підмінивши світ Сонця правди, Христа Бога, темним ученням пануючих верств, москвинська панська ієрархія, щоб держати народ в своїй темній владі, «розум вільних скувала кайданами лихої ночі», вона грала на темних суєвірних інстинктах мас, розпалюючи «шукання родом невірним і розпутним» чуд, знамен, розжеврюючи ідоло- поклонські фетишистичні стремління. Скажуть, що це все робила москвинська ієрархія при старому ладі, а тепер перестала. Як би це так було! Та де й коли виявила ієрархія патріярша відродження своє? Чи зреклась ієрархія москвинська служіння «князю миру цьо- го»? Ні, після знесення влади панів, царів москвинські єпископи захопили господство над Церквою, господство, що перше належало царям, панам, і після 1917 року ієрар- хія патріярша єднається з пануючими верствами. В 1918 році ієрархія москвинська на Україні поєдналась з Прото- фісом (союзом капіталістів) і гетьманом. Митрополит Антоній і інші видавали відозви в оборону гетьмана проти народнього повстання. В 1919 році москвинська ієрархія в дружній єдності з Денікіном нищила українські церковні установи, гонила українську Церкву, гнобила українських священиків. Спілка ієрархії з панством проти соціяльного 180 й національного визволення була найтісніша (Див. листи митрополита Платона до Денікіна, журн. «Революція і церква»). Чи виступала до останнього дня проти гнобительства капіталістами робітників? Ні. Чи відмовилась ієрархія москвинська від давнього свого служіння імперіялізму, русифікації? Ні. Чи відмовилась від вікового гноблення української Церкви, матері московської Церкви? Ні, ні на московському соборі 1917 року, ні на гетьманському київ- ському в 1918 році москвинська ієрархія