Мартирологія Українських Церков Т. 1

істотою Христової Церкви. Абсолютної, необмеженої влади в Церкві не може бути по заповіту Христа. Сама Церква являється на землі ви- щим органом, останньою інстанцією. Голос Церкви на землі є голос Божий. Голос Божий, виявлений в Церкві приводить апостола Петра й інших до відкинення волі і приказів первосвящеників, архиєреїв з самого початку хри- стиянського благовістя. Первосвященики, архиєреї, Анна, Каяфа, Іоанн та Олександер, «покликавши апостолів, запо- віли їм зовсім не говорити ані навчати во ім’я Ісусове. Петро же та Іоанн, озвавшись до них, сказали: «Чи пра- ведно перед Богом слухати Вас більше, ніж Бога, судіть» (Діян., 4, 6, 18-19). Коли архиєрей спитав знов арешто- ваних архиєрейською владою, апостолів: «Чи не заборо- нили Вам учити?». Озвавсь Петро і апостоли сказали: «Більше треба коритись Богу, ніж людям» (Діян. 5, 27-29). Коли тепер москвинські патріярші архиєреї забороня- ють, відстоюючи своє панування, своє самовластя, пропо- відувати братерство української Церкви, коли вони забо- роняють здійснення визволення Церкви, борються проти її 182 автокефалії, то їм треба відповісти словами апостола: «Чи праведно перед Богом слухати вас більше, ніж Бога, су- діть». Голос Божий, виявлений в голосі народу, в голосі Всеукраїнського Церковного Собору, кличе до братерства, до визволення української Церкви з підлеглосте князям москвинського патріярхату. Вірний почує голос Церкви, а не каяфові заборони патріярших князів віку цього, москвинських єпископів. Спаситель заповідає приймати й судити по ділам, хто від Нього (Мт., 7, 15-21). Апостол Іоанн кличе: «Любі, не всякому духу віруйте, а досліджуйте духів, чи від Бога вони» (1 Іоан. 4, 1; 1 Сол. 5, 21). Церква українська на Всеукраїнському Церковному Соборі іспитувала й дослідила духів москвинської патріяр- шої ієрархії й побачила, упевнилась, що духи москвинської патріяршої ієрархії не від Бога, а від «князя миру цього». Апостол, наказуючи досліджувати «духів», дає й ознаки, по яких можна пізнати духа правди й духа мани. Перша ознака — визнання Ісуса Христа, Сина Божого, а друга ознака — любов до братів: «Хто любить, від Бога родився і знає Бога. Хто не любить, не пізнав Бога, а Бог — любов». Москвинські патріярші єпископи на Україні не люблять Церкви; вони люблять інше: господство своє над Церквою, свою владу; вони не хотять, щоб Церква розви- валась, щоб вийшла з підлеглосте зовнішній патріяршій владі. Вони не від духа братерства, любови, правди, а від духа мани, облуди. Панославні лжеєпископи Антонії, Пімени, Платони, Назарії й інші не «возгрівали дара» св. Духа, окам’яніло їх серце. З того часу, як ці князі в Церкві злигалися зі службою «князю миру цього», коли перестали любити Христа в менших братах, а полюбили мамону — веліярів, царів, панів, з того часу не здійснюють істинного преєм- ства від життя Христа. Дари Св. Духа — любов, істина, правда. Не мають життя дарів Св. Духа ті, хто поставлені не любов’ю, а користолюб