Мартирологія Українських Церков Т. 1

лита Василя Липківського (1921-1927) швидко стала одною з передових Церков в Україні. «Історична записка», розіслана Всеукраїнською Православною Церковною Радою в листопаді 1925 року до всіх Православних Церков за кордоном, інформувала, що «за 3 роки відновлення ієрархії... Українська Церква має вже ЗО єпископів і більш 1200 парафій» («Церква й життя», ч. 2-3, 1927, стор. 145). Розвиток УАПЦ відбувався у постійному зударі з нищівною акцією радянського режиму, який погрозами домігся усунення 1927 року надзвичайно популярного митрополита Василя Липківського, і на II Всеукраїнському Пра- вославному Церковному Соборі 24. X. 1927 обрано митрополи- том УАПЦ Миколу Борецького (1927-1930). Радянська влада, всупереч діючому законові від 5. II. 1918 про відділення Церкви від держави, встрявала в церковне життя, розкладаючи його під- сичуванням боротьби поодиноких церков між собою: УАПЦ, Ти- хонівської патріяршої Церкви, Живої Церкви. У лоні самої УАПЦ провадилася розкладова робота творенням Діяльної Христової Церкви. 1927 року радянська влада засновує й підтримує Спілку войовничих безвірників України. Два роки пізніше, 1929 року, заарештовують діячів УАПЦ, поруч з іншими діячами, за прина- лежність до Спілки Визволення України (СВУ), а 28-29 січня 1930 інсценізований владою Надзвичайний Собор у Києві ліквідує УАПЦ. Того ж року в грудні відновлено Українську Православну 17 Церкву під проводом митрополита Івана Павловського, яка про- існувала до 1936 року. Напередодні Другої світової війни були ліквідовані в Україні майже всі прояви УАПЦ та усіх інших Церков, у тому числі також московської патріяршої Церкви. Між двома світовими війнами відродилася Православна Цер- ква на Західніх Українських Землях у складі Польщі, яку 1924 року визнано автокефальною томосом від 13. XI. 1924. Констан- тинопольська патріярхія пов'язала визнання із становищем Київ- ської митрополії, яка 1686 року незаконно була приєднана до Московської патріярхії з позбавленням традиційних прав автоке- фального управління. Канонічні мотиви Вселенської патріярхії відносно частини колишньої Київської митрополії можна засто- сувати і до всієї колишньої Київської митрополії, тобто Україн- ської Православної Церкви, яка була неканонічно підпорядкована Москві, і тому остання не може претендувати на звання Церкви- Матері супроти української Церкви-Дочки, як це вона робить досі. Національно свідомі елементи серед духовенства й мирян за посередництвом Православної Автокефальної Церкви в Польщі підготували церковні кадри, які з 1941 року стали на службу усієї Української Православної Церкви на Наддніпрянщині, де від 1936 року завмерла під більшовицьким терором Українська Право- славна Церква. Окремим життям від решти українських земель жила Право- славна Церква на Буковині. У добре організованій з високоосві- ченими богословськими кадрами Буковинській митрополії йшла постійна боротьба між українцями і румунами. Ця боротьба була нерівна, бо румуни