Мартирологія Українських Церков Т. 1

я життя україн- ської Церкви від смертельної небезпеки. Надалі всі хіро- тонії в українській Церкві відбувались і відбуваються уже традиційним шляхом. Ніякого порушення віри чи її дог- матів, ніякого навіть порушення духу канонів цей акт не виявляє, а тільки вибрана первісна стародавня форма за- мість загально вживаної, з вимог необхідности, як того потребувало церковне життя в його православному розу- мінні. І вірою, й устроєм українська Церква залишається православною, бо ні на [мо]мент не перестала вона вірити в благодатність єпископства, а в [мо]мент смертельної не- безпеки і надзвичайного підвищення віри на Соборі* вжила форму висвяти на єпископа з церковної практики перших апостольських віків християнства, ні в чому не змінивши суті таїнства священства. І українська Церква, як цілком вільна, автокефальна в свойому житті, мала право це зро- * Всі члени Собору перед вирішенням питання про висвяту єпископа висповідались і причастились св. Таїн. 194 бити. Українська Церква не вважала за єдино можливе шукати відродження своєї ієрархії від Церкви грецької або іншої і, віруючи в благодатність свого життя, силою Свя- того Духа, даного їй, сама освяченим Собором відновила повноту свого ієрархічного життя, не перериваючи цим братерського єднання з грецького та іншими православ- ними Церквами. «Історична записка про минуле Української Православної Церкви і відродження її автокефалії». — Мюнхен-Нюрнберг, Краева Церковна Рада УАПЦ в Західній Німеччині, 1954, стор. 9-12. 195 [ 34 ] ПРАВДА ПРО СВЯТУ УКРАЇНСЬКУ АВТОКЕФАЛЬНУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ Стаття єпископа Миколи Карабіневича, написана через 5 років після твору В. Чехівського «За Церкву, Христову громаду, проти царства тьми», теж є сильним апологетичним твором, метою якого було озброїти читача інформаціями про історію відродження У АП Церкви та пояснити різні аспекти її устрою і життя. Свідомий того, що соборна висвята перших єпископів УАПЦ і зміни церковних канонів Собором 1921 року далі зали- шались глибоко-контроверсійними питаннями, автор дуже до- кладно зупиняється над ними і дає відповідні пояснення. Як і Володимир Чехівський у своєму творі, єпископ М. Карабіневич гостро засуджує московську Церкву (яку він часом називає сло- в’янською Церквою) за вірнопіддане цареслужіння, за нищення українського національного духу в українській Церкві під час довгого її поневолення та за намагання не допустити до від- родження У А ПЦ. ( Текст подано з деякими скороченнями ). ДЛЯ СВЯЩЕНИКІВ І ВІРУЮЧОГО НАРОДУ Не дивлячись на більш як п’ятирічне існування, на ве- лике поширення української Церкви, рідко хто з віруючо- го народу знає ті підвалини, на яких будувалася й будуєть- ся св. Укр. Авт. Прав. Церква. І наше завдання — в найбільш стислій і, оскільки мож- ливо, зрозумілій формі дати короткий нарис відродження української Церкви. Тому природньо, твір наш мусить мати такі розділи: І. Українська мова. II. Українська ієрархія. III. С