Мартирологія Українських Церков Т. 1

ки на Укра- їні. Виборче право було скасоване, призначали на єписко- пів тільки з Московщини, все рідне, народне було зни- щене. Сила не є право, і ясно як Божий день, що московська Церква придбала свою владу над українською Церквою незаконно, неканонічно, бо ж не сама наша Церква добро- вільно віддалася під опіку й підлеглість московській Цер- кві, а її права й волю було куплено за гроші. Між тим 28 і 44 апостольське правило говорить, що хто здобуває владу в Церкві через сильних мира цього, або через гроші, той позбавляється свого чину й сану. Значить, з 1686 року московська Церква незаконно керувала нашою Церквою на Україні, жодних канонічних підстав і підвалин для цього вона не мала й не має. Зрозуміло тепер, чому Всеукраїнський Собор першим ділом оголосив автокефалію, незалежність нашої україн- ської Церкви від усіх інших церков і перш за все неза- лежність від московської Церкви. Цим проголошенням автокефалії повернено було українській Церкві її старо- давні права, які силою й грішми відібрала в неї москов- ська Церква. Але з цим ніяк не хотіли погодитися архиєреї, наді- слані на Україну московською Церквою. Запосівши всі єпископські катедри на Україні, вони твердо вирішили не випускати з-під своєї тяжкої кормиги віруючий український народ і всякою ціною боронити свої місця «князів Церкви», вирішили всіма засобами боротися з відродженою україн- ською Церквою. Для цього вони вжили досить хитрого способу: і самим не покидати хлібородючої України і не давати висвяти українським кандидатам в єпископи. Тоді Всеукраїнський Собор звернувся до первісного, апостольського способу висвяти для відновлення ієрархії в українській Церкві. В Церкві древній, в Церкві перших золотих віків хри- стиянства було два способи висвяти єпископа: перший — висвята єпископа Церквою й священиками, другий — ви- свята єпископа єпископами. Обидві форми висвяти вважа- лися за цілком правдиві й дійсні. Приклад Церкви Олександрійської, в якій до 240 року 202 християнської доби священики поставляли й висвячували собі єпископів, цей приклад дійсно правдивий і ніким не може бути відкинутий. І цього первісного способу висвяти українська Церква вжила єдиний раз для відновлення своєї ієрархії. Ми стоїмо зараз на одній лінії з Олександрійським патріархатом: коли його православіє не підлягає сумніву і його ієрархія вважається за цілком правдиву й благодатну, так само повинно вважати за дійсну та благодатну й укра- їнську єрархію. Отже, в українській Церкві благодать є, живе релігійне життя є. Тільки засліплені схоластикою, які не віддають собі відмиту в тому, що роблять, можуть говорити й кричати про «самосвятство», про безблагодатність нашої ієрархії. Хто висвятив перших українських єпископів? Всеукраїн- ський Церковний Собор — цей правдивий обранець всієї Церкви на Україні, а благодать, дари Св. Духа перебува- ють не в руках єпископа, а в Церкві — громаді віруючих, цій скарбниці вічній Святого Духа. Що це д