Мартирологія Українських Церков Т. 1

і всі вірні повинні брати участь в керуванні цер- ковними справами. І ми бачимо, що свята наша Українська Автокефальна Православна Церква не на папері, а в житті своїм провела цю соборноправність. На чолі управління Церквою у нас стоїть Всеукраїнська Православна Церковна Рада, куди входять, з обрання Собору, як вірні, так і духівництво. Далі — округові, районові, парафіяльні Ради — всюди в них беруть участь вірні, з обрання народу. Інакше й бути не може. Коли ми дійсно народні єпископи й священики, коли наша українська Церква дійсно виконує заповіти Бога й Христа, — то тільки вкупі з народом мусимо й можемо провадити велике Христове діло й працю. Не кня- зям і сильним світу цього, а бідному народові, рибалкам, теслярам, приніс своє навчання Ісус Христос. Тому дійсна Христова Церква українська так рішуче проголосила, щоб віруючий народ брав участь у керуванні Церквою. І ми бачимо, що в українській Церкві не тільки обран- ня священиків, а й єпископів — є діло віруючого народу. Жодне важливе питання не може бути вирішено без участи вірних. Минула та пора й ніколи не повернеться, коли єписко- 207 пат і духівництво творило з себе пануючу верству над народом, коли тільки вони тримали в своїх руках церковні справи. З цим не можуть і не хочуть погодитися єпископи й священики як «Тихонівської» так і «живої» Церкви. Не можуть погодитися, щоб «мужик» вибирав священика й навіть архиєрея. Не раз доводилося чути на самоті з уст слов’янських священиків: «Ми б погодилися з укр. Цер- квою, але не хочемо, щоб нас вибирали парафіяни наші; не хочемо ставати в їхню ласку; ми не можемо погодитися з соборноправністю». Соборноправність — це те страховисько, яке найбільше лякає слов’янських і «живих» священиків: бояться вони від- дати себе й свою діяльність на суд народу, бояться народ- нього права обирати собі священиків. А українська Цер- ква не боїться цього! Коли ти дійсно народній священик, коли не для панування над народом, а для служіння на- родові ти став пастирем, — нарід зрозуміє тебе й ніколи не відкине від себе. IV Ще одне питання потрібно нам розібрати й кінець нашій праці. Противники Святої Української Автокефаль- ної Церкви дуже люблять говорити про порушення кано- нів з боку нашої Церкви. Канони — це церковні закони, встановлені Вселенськи- ми й місцевими Соборами, а також і мудрими церковними мужами. Церква в своїм історичнім житті повинна була давати відповідь на ті чи інші питання й явища, вкладати певні закони, яких би додержувались її наслідувачі. Церква творила й буде творити завше нові закони, оскільки вона не закам’яніла, не омертвіла, а має здоровий живий орга- нізм. «Ось Я з вами по всі дні до кінця світу»(Мт. 28, 20) сказав Господь Спаситель апостолам і вірним, цебто всій Церкві. Христос живе й діє в Церкві Своїй. І правдива Церква, ця прекрасна Невіста Христова, Духом Святим водима, повинна йти все вперед і далі, прямуючи до Цар- ства Божого. І те, що потрібно в церковнім