Мартирологія Українських Церков Т. 1

від народу вважався вищий державний уряд, а над усім цар, що був дійсним головою Церкви. Народові залишався лише обов’язок підлягати всім вимогам цих керуючих верств Церкви. От через що життя Церкви керувалось тільки цими відокремленими від народу церковними уря- довими інституціями й нагадувало собою не живу всена- родню течію, а поодиноких, виділених з народу без його волі осіб, розставлених в порядку урядування, мов ті пляшечки за казенною печаткою в казенній крамниці, а на нарід накладався лише певний обов’язок — витрачати на них «останню копійку», як колись було сказано одним з найкращих царських урядовців про горілчану монополію. Наша Свята Українська Автокефальна Православна Церква повинна зовсім інакше скерувати своє життя. Це життя повинне бути живою всенародньою течією, як наша річка Дніпро, воно повинне захоплювати в себе всі струм- ки, що течуть із сіл і міст України і, як наш рідний Дніпро, текти в море єднання з усіма Церквами. Саме в цьому природному всенародньому русі церковного життя, що пройняте вільним подихом Св. Духа (Іоан 3. 8) і є дійсна животворча благодать, що приводить Церкви й народи до вічного життя та єднання, а не в тих пооди- ноких пляшечках з «благодаттю», що штучно утворюють- ся окремо від всенароднього життя. Вже тисячу років із усіх Церков іде молитва про єднання, але не тільки цього з’єднання нема, але й ні на один крок до нього не на- близились Церкви... Річ ясна — не було ще дійсного розуміння соборноправности. Хіба можуть злитися, з’єдна- тися ті пляшечки, що стоять одна коло однієї в казенній крамниці, за казенною печаткою, хоч би вони й до віку так стояли? Ні, тільки всенародня жива течія церковного життя силою своєю прорве всі перешкоди на шляху пря- мування до моря й з ним зіллється. Лише всенародня соборноправність є не тільки єдино правдивий спосіб керу- вання в кожній окремій Христовій громаді, а і єдиний шлях до з’єднання всіх цих громад. 239 Церква, як громада вірних, є тіло Христове, й вона єднається з своїм Головою — Христом в єдиний спосіб — братерського поєднання в ім’я Христове, за Його словами: «Де два або три зібрані в ім’я Моє, там і Я посеред них». В справі керування Церквою це братерське поєднання здій- снюється, так би мовити, трьома течіями церковного жит- тя: 1) Соборним, на церковних соборах, 2) Церковно-ад- міністраційним, на Зборах Рад і 3) духовним, пастир- ським. Церковні Собори — це є одноразовий, надзвичайний, голос Церкви, в єднанні з Головою — Христом і Св. Духом, Збори Церковних Рад — це є постійний, органічний голос церковного керівництва за голосом церковних Со- борів; духовне керівництво — пастирство — є постійне джерело води Живої, того Божого дару (Іоан 4. 10), що ним живе Церква. Як річка Дніпро, визволившись від зи- мової смерти, розливається до надзвичайних меж, а потім входить у свої звичайні береги і, таким чином, оживившись надзвичайним піднесенням, здобуває собі силу на весь рік для своєї звичайної теч