Мартирологія Українських Церков Т. 1

ії, так і у всенародньо-соборноправ- ній Церкві в певні терміни повинні відбуватися надзвичайні Собори, як найбільш чистий і виразний голос Церкви, об’єднаної з Христом. Як повідь в Дніпрі, ці Собори повинні одноразово виявити всю могутність і волю Цер- кви й надати їй силу для її звичайної течії. Одноразові Церковні Збори — це є голос і воля Церкви, це є ті віхи, ті маяки, які дають загальний напрямок її життю. Але, крім цих маяків, крім цієї поводі, як у річці Дніпрі, так би мовити, між ними й під ними повинно текти життя Церкви в загальних, звичайних своїх берегах, повинна йти зви- чайна, щоденна керівнича церковно-соборна праця. Ця праця переводиться церковними радами, які є представ- ництвом від парафіяльних церковних рад і від рад церков- них об’єднань. Ці ради ведуть органічну, періодичну й щоденну працю церковного керування на своїх Зборах, великих і малих, і через президію їх. Нарешті, як для великої поводі, так і для звичайної течії Дніпра дає по- стійну поживу те таємне джерело, що служить початком і постійним оживленням його, так служіння духовне в Церк- ві є постійний дар Божий для Її життя. Таким чином, Собори церковні, що скликаються одноразово в певні терміни, як голос і воля Церкви, збори церковних Рад, що збираються періодично для постійного керування Церквою, що виконують волю Соборів і за їх голосом провадять 240 своє керівництво й духовне керівництво Церквою, як по- стійне служіння її дарами Божої благодаті, що Христос їх дав Церкві — от ті органи, через які виявляється принцип соборноправности в керівництві нашою Церквою. В практику нашої Церкви ще з початку її відродження увійшло, що склад церковних Рад крім парафіяльних, не на Соборах обирається, а складається з представників парафіяльних Рад і їх об’єднань, незалежно від Соборів, а Собори виявляють свою волю, не торкаючись складу Рад, вони лише обирають духовних керівників для Церкви. І Собори, і Церк. Ради, і духовне керівництво є голос Церкви, але Собори є одноразовий, величний своїм на- дхненням, духовним піднесенням голос усієї Церкви в найбільш містичному єднанні Церкви з Христом. Церк. Ради є органічний, величний своєю постійною працею голос Церкви в особах її представників, що гармонійно єднається з голосом Соборів, а духовне керівництво все покриває голосом Христового благовістя й служінням Христовими дарами всім, де зібрались два чи три в ім’я Христа. І це так і мусить бути: це різноманітність у виявленні соборноправности в нашій Церкві є кращою запорукою повноти її життя: голос Соборів і голос Зборів Рад, в єднанні з духовним керівництвом, не монотонно лунають, а дають певний акорд. Коли б Собори самі й обирали склад Рад і самі по- кладали на них ті чи інші обов’язки, самі звільняли їх, коли б, з другого боку, Церковні Ради самі б запрохували духовних керівників, самі й обирали їх, була б небезпека механічности, одноманітности церковного життя. Наш уст- рій цю небезпеку відхиляє: своїми Зборами Рад, я