Мартирологія Українських Церков Т. 1

жава не може бути байдужою до всіх організацій, що живуть на терені її урядування. Зносини з закордоном переводити тільки з тими персонами, що юридично вважаються репрезен- тантами УАПЦ для зносин з Церквами інших народів. Хто порушуватиме ці норми, виключити з Церкви. Чи давати ще нові деклярації і прилюдні заяви про ставлення до держ. влади? У цій справі УАПЦ своє правдиве слово сказала вже ясно. Повторити його, звичайно, не гріх. Добре було б ствердити і прийняти, як ухвалу, проект звернення 2-го Собору до вірних УАПЦ у цій справі. Але ще важніше не деклярувати, а дійсно правдиво ставитись до держави, аби не було розходження між словами й ділом, треба в цьому виявити щирість і повну церковну чистоту, перестати, як колись казали, втирати «очки» і т. ін. Найти якісь радикальні заходи до виправлення хиб в житті УАПЦ, окрім тих, що зазначені в доповіді. Комісія не може і просить Вел. Збори допомогти у цій справі Президії ВПЦР». Доповідь викликала з боку Вел. Зборів цілу низку запитань до доповідача, зауваг щодо окремих моментів доповіді, обміркування, але Збори погодились, що думки доповіді є правдиві й прийняли таку резолюцію: «Цілком погоджуючись з наявністю в УАПЦ певних ухилів, що визначені в доповіді Комісії для дослідження життя УАПЦ, Великі Микільські Збори доручають Президії ВПЦР вжити всіх заходів, що визначені і в доповіді Комісії й є в роз- порядженні ВПЦР до виправлення зазначених ухилів». Поповненням і підкресленням окремих положень допо- віді Комісії, була доповідь Всеч. єп. о. Петра Ромоданова про «Собоноправність в сучасному церковному житті» за 377 тезами: 1) Уява й освітлення соборноправности в першу добу відродження УАПЦ; 2) Соборноправність як ідео- логічне гасло УАПЦ у звязку з іншими основами УАПЦ: православієм, українізацією й автокефальністю; 3) Соборно- правність у сучасному церковному житті: а) вияви соборно- правности в православії, українізації й автокефалії УАПЦ; б) вияв соборноправности в практиці; 4) Засоби навернення уяви й визначення соборноправности на правдивий шлях первісного розуміння її в УАПЦ. Проект резолюції по цій доповіді, що подав сам допо- відач, надовго затримав увагу Зборів і прийнятий Зборами з деякими поправками. Відкинуто Зборами думку про те, що соборноправність, як свавільство, може дати порушення догматичного учення Церкви, привести до хаотичности та раціоналізму релігійного думання, виправлено окремі не- ясні вирази й прийнято таку резолюцію: «А. Визнати соборноправність невідмінним організаційним началом УАПЦ. Б. Констатувати, що в УАПЦ мали місце зрозуміння й вияв- лення соборноправности, яко сваволі й визначення цієї сваволі: 1) в справі проведення в життя євангельської етики (мораль- ність); 2) в зловживаннях моментом і засобами нецерковної боротьби в справі визволення Церкви; 3) зловживання в справі церковної українізації приводили в окремих випадках до проявів шовінізму в різні боки; 4) в затемненні автокефальности п