Мартирологія Українських Церков Т. 1

и повернуті до священнослужіння». Примітка: Священнослужителі, що відійшли від віри й Церкви можуть повернутись до Церкви з ухвали Загальних Зборів парафії, в межах якої перебували на про- тязі останнього року, а до служіння Церкві з відому ОЦР. За ухвалою Зборів проект має бути надруковано, розі- слано до ОЦР для зауваг з місць і в остаточній редакції передано на ствердження В. Покрівських Зборів. Останньою по ходу праці Зборів, була доповідь всеч. єпископа о. Юрія Жевченка про «Справу нового стилю». Доповідь науково обґрунтована, цікаво складена, з цікавістю вислухана Зборами й викликала ухвалу Зборів про потребу ознайомити всю Церкву нашу з думками доповіді для підготовки членів Церкви до переходу разом з цілою Православною Церквою до нового стилю. Цією доповіддю й закінчились Великі Збори на четвер- тий день праці. Єдиний висновок безперечний можемо 385 зробити ми і зробили, певно, всі члени Зборів з приводу праці Зборів: Українська Автокефальна Православна Цер- ква є й хоче бути чистою Христовою Церквою — невістою Христовою без плями й вади. Все зробити, аби звільнитись від цих плям, аби чистими і світлими очима дивитись на Христа — ось наш обов’язок. Може будуть нами незадо- волені люди, що шукали й шукають у Церкві не лише задоволення вимог віруючої душі побожної, що шукали й шукають у нас шовінізму, політиканства, рішучого рефор- маторства або протестантизму, чи німецької віри, як го- ворить прот. Тарасов. Не про них ми турбуємось, а про побожних дітей побожного українського народу. Прекрасне слово Найпочеснішого митрополита Мико- ли перед початком Зборів і по закінченні Зборів відмітило саме цей бік життя нашої Церкви: шукання Христа і життя з Ним. Подав архиєпископ Костянтин Малюшкевич «Церква й життя», ч. 2 (7). Харків, ВПЦР, 1928, стор. 79-92. [48] ДУХОВНЕ КЕРІВНИЦТВО УАПЦ (СУЧАСНИЙ СТАН ЦЕРКВИ) ДОПОВІДЬ НАЙПОЧЕСНІШОГО МИТРОПОЛИТА МИКОЛИ [БОРЕЦЬКОГО] НА МИКІЛЬСЬКИХ ЗБОРАХ 29 ТРАВНЯ 1928 РОКУ Доповідь про духовне керівництво УАПЦ нам прий- шлось розпочати 6/ III б. р. Малим Зборам ВПЦР, основні положення якої щодо загального огляду життя нашої Церкви, відомі вже Церкві з журналу «Церква й життя», і в даний момент за малими роз’їздами по округах, до своїх попередніх спостережень щось нового додати майже не доводиться. Церкви: Волинська, Полтавська та Катерино- славська, які прийшлось відвідати нам в останні часи, не внесли в наші спостереження майже нічого нового й тому 386 приходиться в своїх висновках спиратись більше на спо- стереження перші, ніж на останні, хоча й останні не без матеріалів і не відкидаються в розцінці сучасного стану життя нашої УАПЦ. Який же стан нашої Церкви й на що саме хотілось би нам звернути увагу її, щоб вирівняти ті перебої у її житті і ті аномалії, які утворило саме життя в ній, надавши окре- мим частинам її, право надто вільного й майже безкон- трольного існування? Стан нашої УАПЦ і кепський і добрий. Кепський він