Мартирологія Українських Церков Т. 1

тим, що люди потроху нас не люблять і нам дорікають, а добрий він тим, що нас любить Христос і допомагає нам благодать Святого Духа. За віщо ж нас люди не люблять? Не люблять нас з самих різноманітних причин: і за, як вони кажуть, неканонічність нашої УАПЦ, і за її, на їх думку, безблагодатність, і за відсутність у нас суто-христи- янського духу, християнських настроїв, і за збочення в нецерковні царини, і за підтримку старої церковної полі- тики і т. ін. Залишаючи в стороні такі обвинувачення, як «некано- нічність» нашої УАПЦ та її «безблагодатність», на що ми, розуміється, відповідь давати зважаємо для себе зайвим і недостойним, ми в той же самий час не можемо не спиня- тись на обвинуваченнях інших і не використати їх на під- несення внутрішнього життя нашої Церкви і тим на честь і славу Господа нашого Ісуса Христа. Отже давайте, мої любі, спокійно і уважно переглянемо всі обвинувачення, які закидають нам вороги нашої Церкви, і в кожному з них щиро покаємось перед Богом і людьми, якщо дійсно ми винні. Нам, перш за все, дорікають за відсутність у нас суто- християнських настроїв, цебто в порушенні заповітів св. ап. Павла, який каже до Фесалонікійців (1 Сол. 5, 19): «Духа не вгашайте», а до Римлян (Рим. 8, ст. 9-10) пише: «Ви не тілом живете, а духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Якщо хто духа Христового не має, той і не його. Якщо Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведности»... І до Галатів (Гал. 5, 22) каже: «Плоди духа: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, тихість, стриманість». А св. ап. і єв. Іван Богослов каже про Господа нашого Ісуса Христа (Іоан 1, 4), про його духовні настрої: «У Ньому Життя було, й те Життя було світлом для людей». Отже всі ці святі слова, як бачимо, накреслюють перед 387 нами воістину суто-християнський дух, християнські нас- трої. Але чи власні вони дійсно нам, чи власні вони нашій УАПЦ? Боюсь, що ні. Погляньте ви самі на нашу Церкву, на наші округи, райони, парафії і ви побачите, як серед нас мало Христового духу, Христових настроїв, як панує скрізь недовір’я, ворожнеча й боротьба. Погляньте ви хоча й би на Церкву Конотопську, Волинську та Дніпропетровську і скажіть, чи може вже де густіше сплітатись в один нерво- вий клубок життя Церкви, як тут? Я думаю, що ні. Та й чи можна сказати, що вся боротьба, що ведеться в Церкві, ведеться виключно з суто-церковних мотивів? Безумовно ні. Люди борються, як і звичайно, найбільше з причин і міркувань егоїстичного характеру й найменше з причин церковних. Погляньте ви хоча й би на Дніпропетровську округу і ви прийдете в жах від тої шаленої боротьби церковних угруповань, які там всі, під прапором Церкви, безперервно воюють одне з одним і в бажанні перемоги заливають одне одного найтяжчими обвинуваченнями й наклепами. Пивоварівці, Ромоданівці, Морозівці, Орликівці та інші на Дніпропетровщині існують, як легальні в нашій Церкві угруповання, і вас не повинно не с