Мартирологія Українських Церков Т. 1

кільки дивувати, коли при зустрічі почесного гостя ви почуєте, що хліб-сіль підноситься від пивоваровців, або ромодановців, або яких інших. І не подумайте, що це є демонстрація з боку тих осіб, що підносять нам хліб. Ні, хліб-сіль підноситься цілком щиро, спокійно і навіть з гіркими-прегіркими слізь- ми. Але підноситься не тими, хто штучно утворює на Дніпропетровщині новий «Корантський розкол» (1 Кор., гл. 3), а тими щирими дітьми Церкви святої, які з любови до Христа й нашої Церкви готові душу свою покласти за правду Божу і, цілком довіряючись своїм проводирям, з релігійним ентузіязмом провадять у життя думки їх, не розуміючи того, скільки своєю щирістю вони на чолі з своїми проводирями шкодять і своїй справі і справі всієї УАПЦ. Джерела церковної боротьби у нас давні і старі, і ми оскільки з ними звиклись і зрослись, що відкинути їх майже вже не в силі. Ці джерела розкидані в нас по всій Україні, і не без них і наш стольний град Київ. І в Києві б’ють ще джерела старої боротьби і так густо обливають брудом не раз ще тих, які так високо шануються Церквою і вважа- ються за її кращих синів. Не хотілось би нам торкатись цих джерел, але ми не можемо бути безпідставні. Не так порівнюючи давно, входить до нас у кімнату Президії ВПЦР один брат, людина мені відома, спокійна й побожна. 388 І, подаючи, секретареві зшиток, голосно каже, «оце від- повідь о. Малюшкевичу, а ви всі її почитайте», при остан- ніх словах дивиться на мене... Я прошу брата сісти і, помічаючи схвильованість, прошу докладно ознайомити мене зі справою, і чим так тяжко вразив його наш архиє- пископ Малюшкевич. Брат трохи заспокоюється, сідає, й починає викладати своє горе. У чому ж річ? А річ у тому, що всечесний о. Малюшкевич написав і вмістив у ч. 5 нашого журналу свою статтю про християнську мораль і мав необережність своїми думками не подобатись нашому братові, і от цей брат розгніваний на арх. Малюшкевича, на статтю відповів статтею, або краще мовити листом, але таким, що коли я потім з ним ознайомився, то прий- шов буквально в жах від усього того, що було вилито цим листом на нашого достойного архипастиря й нашого заступника по догляду за УАПЦ. Але трагедія, мої любі, не в цьому, трагедія в іншому. Трагедія в тому, що брат, який подав скаргу на архиєпископа Малюшкевича, людина добра й довірлива й не дуже письменна, а скаргу складено рукою мудрою й надто грамотною. Отже, ясно, що авто- ром скарги являється не той брат, що подав нам скаргу, а хтось недобрий, інший, що приховався за цим братом. Чому, здавалось би, будь-кому треба дійсно сказати нам правду в вічі, не сказати її чесно і одверто? Чому не під- писати її іменно тому хто її і склав? Ні, люди так діяти не можуть; вони обстрілюють вас із-за чужої хати, із-за чужої спини і воістину утворюють собою те джерело, яке роз- кладає нашу Церкву і перетворюють її, як нам дорікають, в «нездорову організацію». З цим «джерелом» треба нам, мої любі, боротись у самий рішучий спос