Мартирологія Українських Церков Т. 1

Хар- кова, тодішньої столиці УРСР. Дальша діяльність УАПЦ проходила в обставинах дедалі зростаючого сталінського терору, який не поминув жодного сег- менту українського суспільства, жодної української інституції. 416 Арешти церковних діячів, закривання церков, наруга над вірою і церковно-релігійними святощами були повсякденним явищем. У 1936 році заарештовано митрополита Івана Павловського, а про- тягом того самого і наступного років — усіх інших єпископів УАПЦ, що ще були на волі. Невдовзі після того на Україні не залишилось жодної діючої парафії УАПЦ. 417 СТА ТТІ І ДОКУМЕНТИ [ 55 ] МИТРОПОЛИТ ВАСИЛЬ ЛИПКІВСЬКИЙ ПРО БОРОТЬБУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ З ЦЕРКВОЮ У "VI 1-му розділі « Історії Української Православної Церкви » митрополита Василя Липківського с наведений нижче невеликий підрозділ, де автор змальовує різні методи, до яких вдавалася радянська влада для нищення віри і Церкви. Митрополит Василь писав ці рядки в час, коли вже відбулась перша ліквідація У АПЦ і проходила хвиля масових арештів її єпископів, священиків і вірних, а сам він, хоч ще був на волі і жив в районі Києва, але в повній ізоляції, фактично на вигнанні. Треба було мати вели- чезну відвагу і відданість ідеям, в які він вірив, щоб писати так відверто-критично про владу, усвідомлюючи, що це може ста- ти для нього фатальним актом обвинувачення. Відродження Української Автокефальної Церкви поча- лося і провадилося при таких тяжких державних умовах, яких історія ще досі не знала. Кожна держава, яка б вона не була ворожа до християнства, все ж якусь релігію визна- вала, давала їй певне місце в себе. Радянська комуністична влада, що опанувала бувшою російською державою, зовсім не визнає ніякої релігії, не дає їй жодного місця в своєму суспільстві, вважає її головним ворогом комуністично-со- ціалістичного ладу і тому цілковите знищення релігії в своїй державі вважає за головне своє завдання. А тому, що радянська влада дуже просякнута єврейським духом, вона найбільш фанатично ненавидить християнство, а в своїй московсько-єврейській державі непевне православіє. Отже знищення Православної Церкви в першу голову — це є головна мета радянської влади (тому то радянська інституція, якій доручено було справи віри, довго звалася «ліквідком», цебто мала завдання ліквідувати віру і особли- во Православну Церкву). Коли підчас стихійної революції 419 забито, кажуть, більше 1000 православних священиків і до сотні єпископів, то це не була випадковість; революційну стихію направляла свідома рука. Але коли вже стихійність революції припинилась, радвлада (а вона також центра- лістична московська, як і бувша царська) мусіла нищити Православну Церкву в якийсь організований спосіб. І тут радвлада мусіла рахуватися з трьома умовами: поперше, сама вона спочатку почувала своє становище не досить безпечним і мусіла оглядатись на свій народ, щоб його надто не обурювати, подруге, мусіла оглядатись на закор- донні держави, бо все ж 20