Мартирологія Українських Церков Т. 1

в я це, як бувший голова редколегії, що вже листовно з’ясував Держполітуправлінню, не з будь- яких петлюрівських міркувань чи симпатій, а лише з мір- кувань суто церковних, аби в церковний часопис не вносити будь-якої політики. Нарешті мені закинуто, ніби з мого відома склався якийсь то український гурток з метою по- годження української Церкви з тихонівською для спільної 432 боротьби проти обновленців. Але про цей гурток я вперше почув від представника Держполітуправління. Сам пред- ставник Держполітуправління до цього додав, що ці й подібні мої вчинки виявляють мої антирадянські настрої і контрреволюційну душу, але моїм виправданням в цих настроях він не вірить. Положення моє в українській Церкві таке, що проти мене направлено всі заходи ворогів укр. Церкви, які зви- чайно перш за все засипають наклепами на мене ДПУ, і безумовно, всі ті наклепи не є останніми. Представник Всеукраїнської ДПУ в моїй присутності заявив представ- никам У АП Церкви, що він мені не вірить і тому вважає зайвим зі мною говорити. Але я є духовний керівник цієї Церкви, вважаю негідним себе і своєї Церкви говорити будь-кому неправду. Отже свідчу і свідчення моє правдиве: 1) Нічого від- носно сучасної радянської влади нікому ніколи, що дискре- дитувало би радянську владу, я не говорив, ні прилюдно, ні насамоті; 2) Ні з якою політичною партією, чи окремими політичними особами, ні тут, ні за кордоном, я ніяких стосунків не маю і ніколи не мав; 3) Ні політичним рево- люціонером, ні політичним контрреволюціонером я ніколи не був і зараз таким не є, бо в ніяку політику я ніколи не втручався і втручатись не хочу. Але я є церковним рево- люціонером, бо українська Церква й виникла й визволя- ється і боротьбу з старим ладом веде в революційний спосіб і будь-якої реакції в себе, повернення назад не допу- стить. Тому й політичну й соціальну революцію, визво- лення загальне й більш справедливе задоволення трудящих — я вітаю; 4) Я все своє життя цікавився лише церковними справами, мріючи про визволення Церкви, себто про такий її стан, коли не буде в ній ніякого панства, ні князівства, а лише братерство, і коли держава не буде втручатися в її життя. І я щасливий, що дожив до можливости здійснення цього стану Церкви під час радянської влади, за її законом про відокремлення Церкви від держави; 5) Я ніколи не мирився з тим станом Церкви за капіталістичного ладу й російського царизму, коли вона була багато віків обтяжена безмежними скарбами, пішла на службу мамоні й цим втратила Христові заповіти і вгасила в собі дух Христа, по слову Христа: не можна служити Богові і мамоні, і віддала себе на послуги державній владі за цю мамону; я щасливий, що за радянської влади Церкву визволено від тягарів капіталізму, повернено в становище Христа, що не 433 мав на землі, де голови прихилити (Лк. 9, 58); вона тепер вільно може пройматись Христовим духом і Його запо- вітами, служити лише Богові та меншим братам; 6) Я завжди був і є сином