Мартирологія Українських Церков Т. 1

свого народу і мріяв про визволення української Церкви і народу від чужого церковного керів- ництва, денаціоналізації, і щасливий бачити, що за радян- ської влади дано можливість і Церкві нашій і народові визволятись від чужих утисків і відновити своє рідне цер- ковне й культурно-національне життя; 7) Всі почуття ви- щого щастя в моєму житті, які я переживаю завдяки ра- дянській владі, роблять мене щирим прихильником радян- ської влади, заставляють мене бажати їй розвитку й зміц- нення, а не бути її ворогом, і весь час моєї церковної праці за радянської влади може багато викликав я революційних настроїв в народі щодо бувшого царського самодержав- ного ладу, а ніяк не сприяв антирадянським контррево- люційним настроям, бо і в душі своїй їх не мав і не маю; 8) Радянській владі, згідно з заповітом Апостола, я у всьому корюся, як її свідомий громадянин, закони її спов- няю і належну пошану її віддаю не лише за страх, а і за совість, й ніколи радянська влада не побачить в мені про- тивника чи бунтівника проти неї. Це ж свідчу і за всю українську Церкву; 9) Безумовно я визнаю величезне зна- чення для повноти волі й могутности народнього життя віри взагалі, а для українського народу Православної Хрис- тової Церкви, — і для зміцнення, визволення і озброєння українського народу заповідями Христа буду працювати, доки живу. Але гадаю, що з боку державного ця моя праця не є антирадянською, ні контрреволюційною, оскільки українська Церква базується на радянському законі про відокремлення Церкви від держави і в революційний спосіб визволяється від старих традицій церковної державности; 10) Визнаю, що для дальшого переведення в життя дер- жавного закону про відокремлення Церкви від держави в УСРР та оцінки значення Церкви взагалі в житті народу багато ще буде працювати і держава і Церква, аби знайти ту рівновагу, на якій і Церкві найбільше було б забезпечене вільне життя, і державні інтереси цілком були б забезпечені з боку Церкви. Під час цієї праці не можна було обійтися без помилок в той чи інший бік. Але смію запевнити не лише за себе, але й за українську Церкву, що вона ніколи не стане на шлях будь-якої політики чи бунтарства, як і досі ніякої політики вести не бажала, свідомо від усякої політики відійшла, свідомо обмежила себе лише релігійно- 434 моральним вихованням свого рідного народу й лише в цьому бажає від держави сприятливих умов для вільного життя і розцвіту; 11) Запевняю за себе й за українську Церкву, що ніякого шовінізму чи націоналізму, цебто во- рожости до інших народів чи насильства над ними вона в собі не має і в народі не виховує, а згідно заповітів Христа метою своєю має братерство всіх народів, не штучне зве- личення своєї нації, а піднесення її до рівности й співро- бітництва з націями всього світу на духовну користь всього людства; 12) Ісповідую й проповідую, що Церква Христова понадпартійна, не знає партій, та й українська Церква фактично є Церква робітника й селянина, і тому щ