Мартирологія Українських Церков Т. 1

асливе свідоме життя робітництва та селянства їй найбільш близь- ке, а всяке гноблення, визискування робітництва та селян- ства їй найбільш противне. От мої одверто, правдиво і щиро висловлені душеві настрої й переконання, якими я жию і на підставі яких працюю. Волею Церкви мене поставлено на служіння їй в сані вищого духовного керівника; лише воля Церкви може мене й відставити від цього служіння. А поки ще я на цьому служінні, прошу розпорядження, аби знято було з мене обмеження моїх громадянських прав, дано мені віль- ний рух в межах УСРР і можливість виконувати своє служіння в Церкві. Увесь час мого життя й праці за ра- дянської влади яскраво свідчить, що моє служіння ніде й ніколи не викликало в народі контрреволюційних, анти- радянських вчинків чи навіть настроїв; навпаки, нераз ви- кликало заспокоєння й освідомлення людности. Смію за- певнити, що й надалі моє церковне служіння не буде собою уявляти ніякої небезпеки для радянської державної влади. 1927 р. 15 серпня Митрополит Василь Липківський Архів УАПЦ у США, Бавнд Брук, Н. Дж. — Машинопис, відпис оригіналу. 435 Червоноармійці нищать церкву. Картині російського художника Пчеліна «Спалюванні ікон», репродукції акоі аикорнстовувалась длі антирелігійно! пропаганди. 1930 рік. 437 Представники більшовицької влади оглядають інтер’єр зруйнованої церкви. 1939-ті роки. Червоноармійці внносвть церковні речі із зруйнованого храму. 438 СПОГАДИ ПРО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ТА РЕПРЕСІЇ СВЯЩЕННОДІЯЧІВ УАПЦ [60] СПОГАД ПРО МИТРОПОЛИТА МИКОЛУ БОРЕЦЬКОГО Митр. М. Борецький був високо-освіченою і культур- ною людиною і надзвичайний промовець. Промови його глибоко западали в душу кожної людини. Був дуже спо- кійний, лагідний і добрий. Був високого росу, стрункий, з широким чолом. Родини не мав і жив зі своєю старенькою матір’ю. 1928 року на запрошення парафії і о. Микити Кохна митр. М. Борецький відвідав нашу парафію. Зустрічали митр. М. Борецького з великою урочистістю. Дітки з нашою донькою Катериною, немов янголятка в біленьких суконочках, квітами устеляли йому дорогу до собору. Митр. Борецький йшов по тих квітах, неначе боячись розтоптати їх. На обличчі сяяла приємна й мила усмішка, якою він обдаровував парафіян, а діток цілував в головки. На Літургії собор не вмістив всіх людей, які прийшли, можливо, востаннє почути слово Боже з вуст свого улюб- леного архипастиря. Хор, під керівництвом професійного диригента Кири- ла Ів. Островського, співав бездоганно. Літургія була ви- конана надзвичайно урочисто, завдяки і причету, яких Бог обдарував музикальністю і добрими голосами, як о. Ми- киту Кохна, так і протодиякона о. Михайла Павловського, який також згинув на засланні. Митр. Борецький перебу- вав у нас на Кущівці, де ми тоді мешкали. Тут, на цій вулиці, недалеко від нас мешкала одна родина, наші пара- фіяни. Один член їхньої родини їздив в Ташкент на від- відини архиєп. Ярещенка, про що він нам розповідав. Арештований