Мартирологія Українських Церков Т. 1

був М. Борецький у травні 1930 року. Напочатку перебував у в’язниці в Києві, а потім перевели його в Ярославль. В надзвичайно тяжких умовах М. Бо- 439 рецький був в Ярославській в’язниці. Замкнутий був в одиночку. Камера не огрівалась, темна, а малесеньке ві- конечко було приміщене високо в стіні, так що М. Ббре- цький позбавлений був будь-коли побачити хоч маленький промінчик сонця. Не мав права читати ніяку літературу. Від холоду в нього на руках і ногах відмерзли пальці. Від такого жорстокого нелюдського ставлення до нього з боку влади і тяжких умов, тут почався його нервовий розстрій. Його старенька мати, не дивлячись на свою старість і неміч, підтримувана любов’ю до свого єдиного сина, яка й тримала її на дусі, поборювала всі труднощі, які трап- лялись на її життєвому шляху. Вона при допомозі своєї шкільної подруги по інституті, дружини Максима Горь- кого, добилася побачення з своїм сином в Ярославлі. Ця зустріч була трагічно потрясаюча. Коли Митропо- лит побачив на побаченні свою матір, він заридав і сказав: «Матусю, який довгий і тернистий шлях прийшлось Тобі пройти, щоб побачити мене». Бідну стареньку матір захопила й ніч у в’язниці, яка була далеко від міста і вона, повертаючись, впала в гли- боку яму, з якої не могла вийти сама. Благала помочі, і Бог послав доброго чоловіка, який витяг її з ями. Ця добра людина забрала її до себе і вона там переночувала. З Ярославля Митрополита перевели на Соловки, де він ще більше захворів і його знову на прохання матері при допомозі дружини Максима Горького, перевели в Ленін- град в психіятричну лікарню, де й згинув в тяжких муках другий Митрополит УАПЦ, велетень і борець за свою рідну українську православну Церкву, Батьківщину і нарід свій. Віра Кохно Друкується вперше. — 3 особистого архіву д-ра Катерини Кохно. Оригінал, рукопис. 440 [61] СПОГАДИ ПРО АРХИЄПИСКОПА СТЕПАНА ОРЛИКА В Соловках, на Поповому острові, в Кемському пере- сильному пункті я зустрічався з арх. Степаном Орликом. Це було з квітня до червня. Арх. Степан працював у цьому пункті старшим лікпомом, фельдшером. На цій посаді він багато допомагав людям взагалі, звільняючи від праці, потім лікував хворих, взагалі старався всіляко допомогти ближньому. Крім того (він) керував українським хором. В кінці червня я вибув з цього пункту, а арх. Степана в серпні місяці теж перевели до Кемського пункту на самі Соловецькі острови і що з ним далі було — не знаю. Це було в серпні-вересні місяці 1929 року. 12 травня 1950 Микита В. Кекало Арх. Степан Орлик мав великий дар слова, енергійний борець, щирий син свого народу. (Він) завжди мав на устах усмішку, був веселий, не гордий, для всіх доступний. Пригадую диспут в Новочорториї на Волині. Там зі- бралася велика сила народу біля церкви надворі. Зійшлися люди з усього міста та з околишніх сіл: Старо-Чорториї, Любомирки, Привітова, Горопаїв, Липина, Коростки. Про- ти українського єпископа виступав місіонер-академіст мос-