Мартирологія Українських Церков Т. 1

українцями. Отож, по дорозі, яка веде до глинища, потухло світло тому, що цієї ночі будуть вести на розстріл 39 українців, на чолі з бувшим сотником УНР Дерещуком. Цей Дерещук був за- суджений органами ДПУ на Україні за якусь організацію повстанчих загонів проти радянської влади. Прибув він на Соловки з десятилітнім терміном ув’язнення в 1928 р. І нібито він, як в’язень соловецького табору, в час праці по заготівлі лісоматеріялів, познайомившись ближче з полі- тичними в’язнями, земляками з України, організував бо- йовий протирадянський загін в 50 осіб. Мета цього загону була — обеззброїти охорону ДПУ й пароплавом втекти до вільного Західнього світу. Оповідач не знав, чи в дійсності ця «змова» повстанців була правдивою, чи просто ДПУ вигадало нову чергову провокацію, щоб знищити небажаний йому «контррево- люційний елемент». Слідство над цими людьми велося близько одного року й московська спеціяльна тройка УСЛОНА (Управление Соловецких Лагерей Особого Назначения) присудила їх до розстрілу... Цей присуд того вечора виконували. Мій земляк далі сказав, що в цій справі запідозрено ще кількох українців, і вони зараз сидять в суворому ізоляторі на «Секірній горі», між ними є й архиєпископ УАПЦеркви Степан Орлик. «Секірна гора», як пізніше я довідався, розташована в 9-ти кілометрах від Соловецького кремля, на північ. Це висока гора в лісі, а на ній з давних давен був побудований скит у вигляді домової церкви. Тут в свій час перебували схимники-ченці, постом і молитвою вони відмовлювали свої гріхи. Совєтами там був збудований внутрішній су- ворий ізолятор. Цей високий і сумний ізолятор був огород- жений в багато разів колючим дротом. Двері ізолятора замикалися на кілька замків, а навколо стояла охорона, як зовні, так і в середині ізолятора. Жодних ліжок, чи якихось постільних речей там не було. В стіни камери були закла- дені міцні дубові перекладини. На цих перекладинах в’язень сидів без перерви, як півень на сідалі. Хліба давали 300 грамів, гарячої їжі не давали, сидів на хлібі й воді. В таких умовах на «Секірній горі» сидів арх. Степан 443 Орлик довший час, а потім, виснаженого й змученого фі- зично, його випустили з каземата з ярликом «липківської контрреволюції». Випущено, бо не було доказів про його участь в повстанні сотника Дерещука. В соловецькому таборі був великий театр, духова ор- кестре і хор. Хором, з наказу адміністрації соловецького табору, керував арх. Степан. В 1930 році на Соловках була велика пошесть сипного тифу. Арх. Степана Орлика як людину із знанням медич- них наук, було звільнено від обов’язків керівника хору. Тоді він цілком віддався медичній праці. Перебуваючи в оточенні визначних лікарів, арх. Степан всю свою увагу віддав на вивчення медичних наук, особливо в галузі наш- кірних хворіб. Відтоді арх. Степан вже став самостійно працювати в лікарні, як лікар. Я був звільнений 7-го січня 1932 року. Арх. Степан Орлик залишився на Соловках. 28 березня 1961 Прот. К