Мартирологія Українських Церков Т. 1

узьма Євтушенко Друкується вперше. — Із збірки Ф. Бульбенка. — Архів УВАН ім. Д. Антоновича у США, Нью-Йорк. Копія листа до прот. М. Явдася. [62] СПОГАД ПРО АРХИЄПИСКОПА ОЛЕКСАНДРА ЯРЕЩЕНКА Першим з єпископів УАПЦ був репресований архиєп. О. Ярещенко. Коли мій чоловік о. Микита Кохно був настоятелем Воскресенського собору в Харкові при митрополитові Іва- нові Павловському, парафіяни зі сльозами на очах роз- повідали про його високоморальне життя, про його гли- бокозмістовні патріотичні проповіді, в яких він не минав гнобителів нашої української православної Церкви, Бать- ківщини і її знедоленого народу. Не раз він служив з арх. Оксіюком, який розповідав, що перед тим як вийти на проповідь він його прохав: «Отче Иосиф, як я вже далеко 444 зайду в своїй промові, бо не можу стриматись, щоб не вилити гніву і обурення на тих, що в тому будинку (по- казав рукою на будинок ВЦВК, який був проти Мико- лаївського собору) то прошу кашляти. Я тоді схаменусь». За ці палкі і патріотичні проповіді його й засудили і вислали в Ташкент. Парафіяни Харкова його любили безмежно, і коли його заарештували, вони дуже тяжко переносили втрату свого улюбленого архипастиря. Ця втрата була великою і бо- лючою і для всієї української Церкви, бо не стало одного з найкращих архипастирів, який своїм бездоганним життям був прикладом для всіх. Доказом глибокої пошани і любови до архиєп. Яре- щенка було виявлено тим, що не тільки парафіяни Ми- колаївського собору Харкова відвідали його в Ташкенті, а й парафіяни Грецького собору Єлисаветграду. У Ташкенті жив архиєп. О. Ярещенко в надзвичайно тяжких умовах, як матеріяльних так і моральних. Ще до всього того нещастя, там була невиносима спека, яку тяжко переносив арх. Ярещенко. Але не дивлячись ні нащо, терпів він і переносив всі труднощі з великим тер- пінням, в надії на своє повернення на Україну, на яку він так і не повернувся. Зустріч та була потрясаюча. Поба- чивши свого улюбленого архипастиря в таких тяжких умовах, парафіяни довго плакали, поки прийшли до роз- мови. З ними плакав від радости й зворушення і архиєп. Ярещенко. Парафіяни подивляли його, побачивши з якою мужні- стю він все те переносив. Вони казали, що на його обличчі крім приємної усмішки, не було ні краплини смутку. * * * Отець Микита Кохно познайомився з архиєп. Ярещен- ком в Переяславі, де відбувалось свято мученичої смерти титаря Данила Кушніра, замученого польськими єзуїтами у Вільшані. Титар Данило Кушнір, про якого згадує в «Гайдамаках» Т. Г. Шевченко, народився в с. Млієві на Київщині і був титарем у церкві. Пам’ять його мученицької смерти святкували 29 липня старого стилю. Поскільки титар Данило Кушнір родом походив з с. Млієва, то один рік пам’ять його смерти святкували в Млієві, а на другий рік в Переяславі. Отець Микита Кохно був тоді на парафії в с. Млієві. 445 Це було в 1925 р. На цей рік припадало це свято від- значувати в Переяславі і на нього був запрошений і о