Мартирологія Українських Церков Т. 1

. Микита. Там він вперше зустрівся з архиєп. Ярещен- ком. Приїхавши з того надзвичайно урочистого свята, о. Микита з захопленням розповідав про всіх. Найбільше і незабутнє вражіння своєю поставою і промовою зробив на нього і на всіх архиєп. Ярещенко. Промовляв він під час обіду, який відбувався біля собору в ограді, при величез- ному здвизі людей. Архиєп. Ярещенко встав, підняв свої очі до сонця й почав свою промову, показуючи рукою на сонце, що воно лишилось єдиним свідком тої страшної і трагічної історичної події, яка відбулась в той час. Він не стримався від порівняння, що робили польські єзуїти, і що роблять комуністи з нашими церквами, духівництвом і народом. Промовляв він з великим піднесенням і патріотизмом. Як духівництво так і миряни не могли стриматись від сліз, бо його палкі слова розтоплювали й камяне серце. На цьому святі митрополита В. Липківського не було, бо він перебував під забороною виїзду з Києва. Віра Кохно Друкується вперше. — 3 особистого архіву д-ра Катерини Кохно. Оригінал, рукопис. 446 Вхід до концтабору, а’взні акого працювали над будовою каналу ВолгВ'Москаа. У цьому концтаборі загинуло багато українських савЩСннкіа і аірннх. 1934 рік. Концтабір розташований біла будоан Біломорського каналу. 1935 рік. 447 Група політичних в’аіиів на будові Біломорського каналу. Серед них були також українські еввщекики і вірні. 1935 рік. 448 [ 63 ] СПОГАД ПРО СВЯЩЕНИКА КИРИЛА ВОЙТЕНКА Пан-отець Кирило Войтенко схвильовано переглядав церковну ризницю [у с. Кошманівці на Полтавщині]. — Грабують! — промовив сам про себе. Переглядаючи посуд — він вийняв чашу. Багато бу- дуючих хвилин молитовного піднесення нагадала йому ця свята посудина. Довго дивився на неї пан-отець, а поці- лувавши її — промовив: сховаю! — Золота чаша була прихована. Ховав її о. Кирило так, щоб не знали ні жінки, ні діти, бо ж вони по своїй душевній щирості можуть пробалакатися і накликати лихо. За кілька днів з району наїхали червоні перевірники. Переписали вони усеньке церковне майно. Шукали довго й повсюди. І... знайшли приховану золоту чашу. — А це що? — питали вони пан-отця. — Чаша — відповів схвильовано той. Заарештували, допитували і вирішили, що справу... «привласнення державного майна» має розглядати і роз- в’язати полтавська Чека. Пан-отця вели етапом до Полтави. Дорогою думав він про наслідки своєї «провини» — муки, катування, а вкінці куля в голову... Отець Кирило шептав тихо молитву... Він був в розпуці і повній безпорадності, що далі діяти. Річка Ворскла. Переходять її міст. — Господи, прости мені! — прошептав він. Один мент і пан-отець у річці. Зібралися люди, витягли утопленика. Цю страшну трагедію всі зрозуміли. Рідна донька отця Кирила ламає руки, плаче, ридає. Ходить, просить, молить, благає владарів: — Дозвольте, прошу вас... похоронити по християнськи. Не дозволили, заборонили, трупа забрали до Чека на невідоме... О. прот. Д. Яцун «Дніпро», ч.