Мартирологія Українських Церков Т. 1

4. Філядельфія, 1950, квітень, стор. 11. 449 [64] СПОГАД ПРО СВЯЩЕНИКА ІВАНА ГАРАЩЕНКА* УРИВКИ Настало відродження Української Автокефальної Пра- вославної Церкви й цілком захопило душу Івана Степа- новича [Гаращенка]. Він був учасником Першого Всеукра- їнського Православного Церковного Собору в Києві у жовтні 1921 року. Потім він брав найактивнішу участь в організації першої парафії УАПЦеркви в Харкові, в св. Миколаївському соборі, що був на Миколаївській площі. Пригадую радісну ту хвилину, коли батько приніс зв’язку величезних ключів від св. Миколаївського собору, що їх здобуто від влади з великими труднощами і, витираючи чоло від поту, сказав: — Слава Богу! Нарешті, ми маємо ключі від нашої церкви! 17 березня 1922 року, у суботу, у цьому св. Миколаїв- ському соборі відслужили першу Всенічну українською мовою! Пригадую той величезний натовп людей, що на- пливав у собор, рясно прикрашений вишиваними україн- ськими рушниками. Схвильовані люди палали вогнем віри, надії й любови християнської, вони невимовно раділи, по- чувши вперше слово Боже рідною мовою, вони плакали від радощів. Але, звичайно, не обійшлося й без вибриків ворогів нашої Церкви. Громада УАПЦеркви в Харкові розвивалася, зростала. Різні церковні наради, комісії, збори — усе це відбувалося в нашій хаті на Катеринославській вулиці, ч. 98. Батько виявив себе найактивнішим церковним діячем: його обра- ли на голову Парафіяльної Ради св. Миколаївського со- бору. Служби Божі там правив арх. Олександер Ярещенко, * Іван Гаращенко був одним з найактивніших учасників національно- церковного руху. Священиком він став уже на еміграції, в 1950 році. 450 настоятелем був о. Леонтій Юнаків, хором керував мо- лодий диригент Брижаха. Наша церква розцвітала, як Божа квітка. Але більшовикам це дуже не сподобалося, й вони по- чали втручатись у церковне життя УАПЦ на Слобожан- щині. Як тільки бувало, арх. О. Ярещенко скаже в пропо- віді щонебудь, на думку більшовицької влади, не належне, то до ДПУ кликали найперше голову Парафіяльної Ради — І.С. Гаращенка. Таких вимушених тривожних відвідин (як ми називали «на чашку чайку») було досить багато. Мама дуже боялась тих викликів тата до ДПУ й тяжко переживала ті моменти. Пригадую ще й такий випадок. Коли одного разу в Києві мали відбутись якісь чергові збори УАПЦ, то щоб батько й інші представники УАПЦ з Харкова не поїхали на ті збори, то його й ще трьох осіб ДПУ тоді заареш- тувало. Коли ж ті збори скічилися, їх усіх звільнили. Прийшов 1926 рік. ДПУ заарештувало арх. О. Яре- щенка й запечатало св. Миколаївський собор. Якої треба було міцної віри й наполегливости, щоб у той момент розпуки втримати церковну громаду в спокої, та щоб знову дістати дозвіл на відкриття св. Миколаївського собору! І.С. Гаращенко це зробив. Але від того часу дух громади все ж почав занепадати, бо продовжувались арешти вірних УАПЦеркви. З початком колективізації у 1931 році моїх батьків ор- гани радя