Мартирологія Українських Церков Т. 1

все немов спокійно. Тимчасом чорна рада комсомольців засідала і рішала у Максимівці. Зробила вирок: о. Віктор — на горло! Ком- сомольці одержали наказ: — Найти попа і післати його на спочинок до небесної канцелярії! Пан-отця Віктора шукали повсюди. У неділю прокида- лося місто Кременчуг. Дзвонили дзвони, вірні йшли до церков і молилися тепер особливо побожно. Десь у ку- точку серед вірних, мов окаянний грішник, молився о. Віктор. Його душа скорбіла страшно... А по Службі Божій отець йшов додому. — Руки вверх! — закричали довкола нього. Навколо стояли озброєні комсомольці. Над вечір готувалася страшна кара для нього. Поруч пан-отця комсомольці вели коня. Кінь дикий, лютий. За містом прив’язали о. Віктора коневі до хвоста. Закричали, засвистали, вдарили, пустили. Змієм летів заляканий кінь. Бив, ламав, трощив копитами кості, шматував тіло... — Спасіть, помилуйте!... — кричав о. Віктор, а далі замовк... Шматки власного тіла, насичені кров’ю, відлітали, па- дали, встелюючи пройдену страдницьку путь мученика- священика... О. прот. Д. Яцун «Дніпро», ч. 4. Філядельфія, 1950, квітень, стор. 1 1 . [67] СПОГАД ПРО СВЯЩЕНИКА МИКИТУ КОХНА Отець Микита Кохно був висвячений в сан священика митрополитом В. Липківським і архиєпископом І. Павлов- ським в червні 1922 р. і призначений на парафію Набоків 456 на Черкащині. Парафія ця не була велика, але організо- вана, а парафіяни були надзвичайно свідомі національно. Цю маленьку парафію в 1923 р. відвідав архиєп. Не- стор Шараївський, який прибув на храмове свято в Горо- дище, хутір Набоків від Г ородища був 4 кілометри. Отець Микита не наважувався запросити архиєп. Не- стора Шараївського на відвідини цього маленького хуто- ра, бо ж крім круторогих волів ні в одного господаря не було коней, яких конфіскувала радянська влада. Про це довідався архиєп. Нестор і не вагаючись сказав, що він з великою приємністю проїдеться волами, бо мовляв, це йому нагадає, як наші чумаки їздили волами в Крим по сіль. Для нас це була велика несподіванка й радість, бо він виявив бажання похрестити нашого меншого сина, назвав- ши його Тарасом. В 1923 р. приїхала до нас делегація з Хлистунівки, прохаючи о. Микиту Кохна рятувати парафію, яка була розбита агітацією російського священика, який був у них на парафії багато років. Парафія була велика, початки були дуже тяжкі і багато праці поклав о. Микита поки привів її до повного з’єд- нання. На цю парафію в 1924 р., на храмове свято на Михайла, був запрошений Володимир М. Чехівський. Зро- бив він на парафіян потрясаюче вражіння своїми промо- вами під час літургії і на парафіяльному з’їзді. Пробули ми там іу 2 року, як приїхала делегація з Мар’янівки на Черкащині, прохаючи о. Микиту спасти їх парафію, бо священик, який був в них, прилюдно зрікся релігійного сану і там же вів страшенну антирелігійну про- паганду. Дав о. Микита свою згоду, жаліючи парафію і людей. Надзвичайно було тяжко нам у цій парафії